Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Білоцерківської міської ради, управління земельних ресурсів у м. Біла Церква, товариства з обмеженою відповідальністю "Геоцентр", ОСОБА_7 про визнання недійсними рішення міської ради та виданих на його підставі державних актів на право власності на земельні ділянки, відшкодування шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 4 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 березня 2010 року,

У лютому 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Білоцерківської міської ради, управління земельних ресурсів у м. Біла Церква, товариства з обмеженою відповідальністю "Геоцентр", ОСОБА_7 про визнання недійсним рішення міської ради та виданих на його підставі державних актів на право власності на земельні ділянки, відшкодування шкоди. Позивачка зазначала, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. Будучи власницею квартири в багатоквартирному будинку, вона має право користування прибудинковою земельною ділянкою. Однак, рішенням 16 сесії Білоцерківської міської ради від 26 червня 2007 року № 427 у власність ОСОБА_7 було передано дві земельні ділянки площею 0,0035 та 0,0081 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, на підставі яких 3 липня 2008 року останній видано відповідні державні акти. Посилаючись на те, що спірні земельні ділянки належить до земель прибудинкової території, позивачка просила про задоволення позову.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 4 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 березня 2010 року, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідачка ОСОБА_7 також є власницею квартири багатоквартирного будинку, де проживає і позивачка ОСОБА_6, та також має право користування прибудинковою територією, одержала згоду інших власників будинку на розробку проекту відведення земельних ділянок, а позивачка на час передачі земельних ділянок у власність відповідачки власницею квартири ще не була та набула право користування прибудинковою земельною ділянкою, яке є похідним від права на квартиру, з моменту реєстрації права власності на квартиру в органах БТІ - 29 листопада 2006 року.

Однак погодитися з таким висновком не можна.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Згідно з ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу квартири підлягає державній реєстрації.

Судом установлено, що позивачка уклала договір купівлі-продажу квартири 24 жовтня 2006 року. Згідно з витягом з Державного реєстру правочинів (а.с. 23) в той же день було здійснено державну реєстрацію цього договору.

Суд на зазначену обставину уваги не звернув, оцінки їй не дав та помилково вважав, що право власності у позивачки на квартиру, а відтак, і право користування прибудинковою земельною ділянкою, виникло в неї з часу здійснення державної реєстрації права власності на квартиру в БТІ 29 листопада 2006 року.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовано багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території надаються в постійне користування підприємствам, установам та організаціям, які здійснюють управління цими будинками, а в разі приватизації громадянами багатоквартирного будинку земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або у користування об’єднанню власників квартир. Законом не передбачена можливість передачі земельних ділянок прибудинкової території багатоквартирного будинку у власність окремих громадян.

Також судом не встановлено розмірів та конфігурації земельної ділянки прибудинкової території та не з’ясовано у зв’язку з цим чи знаходяться спірні земельні ділянки в межах прибудинкової території, відтак, чи порушується передачею їх у власність відповідачки право позивачки на прибудинкову територію.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та передачі справи на новий розгляд. Оскільки зазначені порушення було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 4 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 березня 2010 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.