Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання права власності на спадкове майно за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Івано – Франківської області від 17 грудня 2009 року,

У серпні 2009 року ОСОБА_6 звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що її батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_11 проживали у АДРЕСА_1. Після смерті батьків у будинку залишились проживати позивачка та її рідний брат ОСОБА_12 з дружиною та дітьми. Спадщину після батьків вони прийняли фактично, разом вели спільне господарство і перебудовували будинок. У 1968 році ОСОБА_6 та ОСОБА_12 закінчили перебудову будинку. Документи на будинок відсутні, оскільки у 1950 роках у с. Витвиця Долинського району Івано – Франківської області відбулася пожежа, унаслідок якої згоріли всі документи. На спірний будинок виготовлено технічний паспорт на ім’я ОСОБА_8, сина ОСОБА_12, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Ураховуючи викладене, ОСОБА_6 просила задовольнити її позовні вимоги та визнати за нею право власності на ? частину АДРЕСА_1 як спадкове майно за законом після смерті батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_11

Рішенням Долинського районного суду Івано – Франківської області від 29 вересня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Івано - Франківської області від 17 грудня 2009 року рішення Долинського районного суду Івано – Франківської області від 29 вересня 2009 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частину будинку АДРЕСА_1, як спадкове майно за законом після смерті батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_11 на суму 28 104 (двадцять вісім тисяч сто чотири) грн. при загальній вартості будинку 56 208 (п’ятдесят шість тисяч двісті вісім) грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 та визнаючи за нею право власності на ? частину будинку АДРЕСА_1, як спадкове майно за законом після смерті батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_11, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачка та її брат ОСОБА_13 прийняли спадщину після смерті своїх батьків шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. Відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 визнають вимоги позивачки у повному обсязі.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до пункту 2 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального Кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року.

Статтею 307 ЦПК України передбачено, що до повноважень апеляційного суду, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, належить право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням установленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду було зумовлено поважними причинами.

Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_14 – матір позивачки ОСОБА_6 Дата смерті ОСОБА_7, батька позивачки, відсутня.

Після їх смерті залишився будинок АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 416 ЦК Української РСР (затверджений постановою Центрального Виконавчого Комітету Української РСР від 16 грудня 1922 року з подальшими змінами і доповненнями) допускається спадкоємство за законом і за заповітом.

При одержуванні спадщини за законом спадкове майно ділиться на рівні частки між особами, закликаними до одержання спадщини в порядку черговості (стаття 420 ЦК Української РСР, затвердженого постановою Центрального Виконавчого Комітету Української РСР від 16 грудня 1922 року з подальшими змінами і доповненнями).

Для одержання спадщини за законом або за заповітом необхідно встановити спадкове майно.

Оскільки документи, які б підтверджували право померлих батьків на спірний будинок відсутні, то суду необхідно з’ясувати що дійсно було успадковано позивачкою та її рідним братом.

Установлено, що позивачка ОСОБА_6 та її рідний брат ОСОБА_12 перебудували будинок батьків і закінчили перебудову у 1968 році.

Статтею 105 ЦК УРСР (затверджений Законом УРСР № 1540 – IV від 18 липня 1963 року) передбачені наслідки самовільного будівництва жилого будинку, господарських і побутових будівель та споруд.

Судом не з’ясовано наявність у позивачки та її рідного брата при перебудові спірного будинку встановленого дозволу, або належно затвердженого проекту для здійснення такої перебудови, а також чи відповідає перебудова проекту, основним будівельним нормам і правилам.

Відповідно до статей 16, 17 Закону України "Про власність" в разі якщо будівництво велось за рахунок спільної праці членів сім’ї – жилий будинок стає їх спільною власністю, якщо інше не було встановлено письмовою угодою між ними.

Інші особи, що брали участь у будівництві жилого будинку не на підставі угоди про створення спільної власності, яка відповідає законодавству, як зазначено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4 жовтня 1991 року "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" (v0007700-91) , вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а відшкодування своїх затрат на будівництво, якщо допомогу забудовнику вони надавали не безоплатно.

Судом, у порушення вимог закону, на зазначене уваги не звернуто, не з’ясовано чи була позивачка членом сім’ї ОСОБА_12, чи є спірний будинок спільною власністю позивачки та її рідного брата, унаслідок спільної їх праці, або ж позивачка є особою, яка має право лише вимагати відшкодування своїх затрат на будівництво.

Крім того, статтею 316 ЦПК України передбачено, що за змістом рішення повинно бути мотивовано із зазначенням встановлених судом обставин, які мають значення для справи, їх юридичної оцінки, а також визначених відповідно до них правовідносин.

В рішенні суду апеляційної інстанції необхідно наводити мотиви скасування рішення суду першої інстанції, з аргументацією своїх висновків щодо прийняття рішення, а також з посиланням на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах, керуючись якими суд встановив обставини справи, права і обов’язки сторін.

Судом апеляційної інстанції не наведено норми права, на підставі яких за позивачкою визнано право власності на спадкове майно після смерті батьків.

Отже, судом апеляційної інстанції не повно з’ясовані обставини у справі, не досліджені всі докази, а також не надано їм оцінки.

Вияснення цих обставин має істотне значення для правильного вирішення спору.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи і ці порушення допущені судом апеляційної інстанції при розгляді справи, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Івано - Франківської області від 17 грудня 2009 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду іншим складом суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.