Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (далі – ВАТ "СК Універсальна"), треті особи: ОСОБА_5, АКІБ "УкрСиббанк", про стягнення страхового відшкодування за касаційною скаргою ВАТ "СК "Універсальна" на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2009 року,

У квітні 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду в порядку ст.ст. 16, 22, 526, 979, 988 ЦК України і ст. 26 Закону України "Про страхування" з позовом до ВАТ "СК Універсальна" про стягнення страхового відшкодування. В обгрунтування своїх вимог позивачка указувала, що 2 липня 2008 року між нею та страховою компанією було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО), а саме належного їй на праві власності автомобіля марки "Mitsubishi Lancer", 2008 року випуску, сірого кольору, державний номер НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2 на страхову суму в розмірі 109 785 гривень строком дії до 2 липня 2009 року. Кошти по договору ОСОБА_4 сплатила в повному обсязі згідно з прибутковими касовими ордерами від 9 липня і 29 серпня 2008 року. Крім того, відповідно до заяви на комплексне добровільне транспортне страхування до даного договору були надані відомості відносно застрахованого автомобіля та осіб, допущених до управління застрахованим транспортним засобом (ОСОБА_4, її батько ОСОБА_5 і син ОСОБА_6В.).

6 січня 2009 року близько 9 годин 30 хвилин стався страховий випадок, а саме: особа, яка допущена до управління застрахованим транспортним засобом, батько позивачки – ОСОБА_5, керуючи автомобілем у м. Ужгороді по вул. Тичини, допустив зіткнення з деревом, що призвело до пошкодження автомобіля.

Оскільки страхова компанія відмовилася виплачувати страхове відшкодування, посилаючись на те, що водій ОСОБА_5 залишив місце події; на момент ДТП автомобіль був укомплектований літніми шинами, а також на те, що в договорі страхування був указаний рік народження ОСОБА_5 1939, хоча насправді він народився в 1933 році, позивачка просила визнати таку відмову неправомірною, стягнути на її користь 74 562 гривні страхового відшкодування та понесені судові витрати.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 15 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2009 року, позов задоволено частково. Ухвалено визнати неправомірною відмову відповідача у виплаті страхового відшкодування згідно з договором № 32-31/053678 від 2 липня 2008 року добровільного страхування наземного транспорту (КАСКО) по факту ДТП, що мала місце 6 січня 2009 року з участю водія ОСОБА_5 Стягнуто з ВАТ "СК "Універсальна" на користь ОСОБА_4 страхове відшкодування в розмірі 67 264 гривні 71 копійки. Вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат.

ВАТ "СК "Універсальна" звернулося до Верховного Суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий суд, із висновком якого погодилася апеляційна інстанція, правильно виходив із того, що на момент настання страхового випадку не встановлено факт укомплектування автомобіля літніми шинами; позивачка і її батько ОСОБА_5 вжили усіх заходів щодо повідомлення органів внутрішніх справ і страховика про ДТП; невірна вказівка року народження особи, допущеної до управління застрахованим транспортним засобом, не може розцінюватися як свідоме надання позивачкою неправдивої інформації та суттєвою обставиною, що впливає на ступінь ризику, під час укладення договору страхування.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 – 341 ЦПК України (1618-15) як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" відхилити, рішення Ужгородського міськрайонного суду від 15 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 22 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.