Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про визначення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод в її користуванні за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на рішення апеляційного суду Харківської області від 25 листопада 2009 року,

У серпні 2003 року позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, який у процесі розгляду справи доповнили, посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 жовтня 2000 року їм належить на праві власності кожному по 31/300 частині будинку АДРЕСА_1, інші 69/100 частин цього будинку належать ОСОБА_9 Позивачі проживають однією родиною і мають право на 253 кв.м. земельної ділянки. Але фактично в їх користуванні знаходиться земельна ділянка площею 202 кв.м., у зв'язку з чим вони просили визначити порядок користування земельною ділянкою відповідно до їх ідеальної частки в будинку та зобов'язати ОСОБА_9 перенести на два метри належну їй споруду "Л", забезпечивши їм можливість користуватися та обслуговувати будинок.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 3 вересня 2009 року позов задоволено. Визначено порядок користування земельною ділянкою між співвласниками будинку АДРЕСА_1, виділивши в користування ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_7 на належні їм 31/100 частин будинку земельну ділянку площею 253 кв.м., а ОСОБА_9 на належні їй 69/100 частин будинку виділено земельну ділянку площею 563 кв.м., що відповідає ідеальним часткам сторін. Межа розподілу земельної ділянки поділяє земельну ділянку відповідно до першого варіанту висновку судової будівельно-технічної експертизи № 2249 від 4 серпня 2009 року. Згідно наданого варіанту порядку користування земельною ділянкою необхідно здійснити перенос будівлі "Л". Відновлено порушене право ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_7 та зобов'язано ОСОБА_9 перенести на два метри належну їй будівлю "Л", забезпечивши позивачам можливість користування та обслуговування належного їм будинку "Б-1".

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 листопада 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_7 просять скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив з того, що з вимогою щодо виділення своєї частки в натурі у будинку сторони не звертались та не укладали такого договору. Вимоги позивачів щодо визначення порядку користування земельною ділянкою, на якій розташований будинок, без вирішення питання про виділ частки у спільній частковій власності у натурі, є передчасним, а суд першої інстанції, визнавши такий порядок користування, фактично вирішив питання про виділення позивачам їх частки у спільній частковій власності в натурі, тобто вийшов за межі позовних вимог.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він с обов’язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 18 "ґ" постанови від 16 квітня 2004 року № 7 (va007700-04) "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", у разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України не врахував, дійсних обставин справи належним чином не з’ясував, дійшов необгрунтованих висновків, що суд першої інстанції, визнавши порядок користування земельною ділянкою, фактично вирішив питання про виділення позивачам їх частки у спільній частковій власності в натурі, вийшов за межі позовних вимог.

При цьому апеляційний суд не звернув уваги на те, що особи стали співвласниками будинку на підставі договорів купівлі-продажу часток цього будинку, в яких зазначалися конкретні приміщення та надвірні будівлі, що складають ці частки, які є відокремленими. Крім того, між попередніми співвласниками будинку 6 червня 1990 року укладений договір конкретного користування будинком, надвірними будівлями та спорудами, посвідчений нотаріально та зареєстрований 14 червня 1990 року в бюро технічної інвентаризації, який є обов’язковим і для нових власників цих часток у будинку. Спору між співвласниками щодо виділу в натурі належних їм часток у будинку не існує.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 25 листопада 2009 року скасувати, справу передати до апеляційного суду на новий розгляд .

Ухвала оскарженню не підлягає.