Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до виконавчого комітету Рівненської міської ради, третя особа – Головне управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації, про забезпечення житлом за касаційною скаргою виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 26 січня 2010 року,

У березні 2009 року ОСОБА_6 звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є інвалідом другої групи у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Позивач проживає разом із членами своєї сім’ї, яка складається з: дружини – ОСОБА_7, доньки – ОСОБА_8, онука – ОСОБА_9, який є дитиною, потерпілою від Чорнобильської катастрофи. Відповідно до пункту 10 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особа, яка віднесена до першої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в разі потреби поліпшення житлових умов, має право на забезпечення жилою площею протягом одного року з дня подання заяви, а особа, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи – на надання додаткової жилої площі у вигляді окремої кімнати. Позивач зазначає, що він разом із членами своєї сім’ї перебуває у списку на позачергове отримання житла з 27 травня 1999 року за № 682, а в окремому списку сімей, серед яких є члени сім’ї, віднесені до учасників ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, сім’ї у складі яких є діти, що стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи інвалідність яких пов’язана з наслідками аварії на ЧАЕС та сім’ї, які втратили годувальника, який був постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії – з 27 травня 1999 року № 9. Однак, з часу постановлення на квартирний облік ОСОБА_6 квартирою не забезпечений. Ураховуючи викладене, ОСОБА_6 просив задовольнити його позовні вимоги та зобов’язати виконком Рівненської міської ради забезпечити його житлом, відповідно до норм діючого законодавства.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 жовтня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 26 січня 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Зобов’язано виконком Рівненської міської ради надати сім’ї ОСОБА_6 в складі 4-х осіб квартиру, відповідно до норм діючого законодавства, згідно з черговістю, встановленою відділом з обліку та розподілу житла Рівненського міськвиконкому окремим списком осіб, серед яких є члени сім’ї, віднесені до учасників ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії, сім’ї у складі яких є діти, що стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи інвалідність яких пов’язана з наслідками аварії на ЧАЕС та сім’ї, що втратила годувальника, який був постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.

У касаційній скарзі виконком Рівненської міської ради просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на позачергове забезпечення житловою площею на підставі пункту 10 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Оскільки відповідачем право позивача порушено, то таке право підлягає захисту.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до пункту 2 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17) № 2453 – VI від 7 липня 2010 року касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв’язку з цим справа підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального Кодексу України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Установлено, що ОСОБА_6 є інвалідом другої групи у зв’язку із захворюванням, пов’язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і відноситься до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 1.

Зокрема, пунктом 10 статті 20 цього Закону передбачено, що держава гарантує позачергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов.

Місцеві Ради щорічно виділяють для забезпечення жилою площею вказаних громадян 15 відсотків усього збудованого житла, для чого Кабінет Міністрів України щорічно виділяє обласним державним адміністраціям цільовим призначенням капітальні вкладення відповідно до кількості сімей, що потребують поліпшення житлових умов. Фінансування будівництва здійснюється з Державного бюджету України.

Статтею 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється за рахунок бюджетних коштів. Порядок використання цих коштів на кожний рік визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини першої статті 23 Бюджетного Кодексу України будь – які зобов’язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Розподіл бюджетних коштів здійснюється з урахуванням кількості громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і перебувають на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов (квартирному обліку), згідно з поданими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями даними.

Судом не з’ясовано питання виділення з бюджету цільових коштів у розмірі, необхідному для придбання житла для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також не досліджено порядок розподілу бюджетних коштів.

Питання обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм у безстрокове користування жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду, призначених для постійного проживання врегульовані Правилами обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затвердженими постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року № 470 (470-84-п) (далі – Правила).

Відповідно до пункту 38 Правил (470-84-п) громадянам, які перебувають на квартирному обліку, жилі приміщення надаються в порядку черговості.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, судом не звернуто увагу, що зобов’язуючи виконком Рівненської міської ради надати його сім’ї квартиру на склад із 4-х осіб порушується черговість надання жилих приміщень, а також порушуються права осіб, які постановлені на квартирний облік раніше позивача.

Відповідно до вимог частини першої статті 15 ЦК України, статті 3 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення.

Проте, судом не з’ясовано яким чином виконкомом Рівненської міської ради порушені житлові права ОСОБА_6, а також які дії вчинено сторонами, які б давали підстави вважати про наявність спору про право.

Крім того, згідно статті 215 ЦПК України за змістом рішення суду повинно бути мотивовано із посиланням на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов’язки сторін у спірних правовідносинах, керуючись якими суд встановив обставини справи, права і обов’язки сторін.

Резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні та такі, що випливають із встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог, які формулюються залежно від обраного позивачем способу захисту своїх порушених прав.

Не зважаючи на зазначене, в резолютивній частині рішення не конкретизовано яку квартиру, у якому будинку, за якою адресою зобов’язано відповідача надати позивачу.

Отже, судом не повно з’ясовано обставини справи, не досліджено всі докази у справі і не надано їм оцінки.

Вияснення цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу виконавчого комітету Рівненської міської ради задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 26 січня 2010 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.