розглянувши в судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки "Актив" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою кредитної спілки "Актив" на рішення апеляційного суду Запорізької області від 29 вересня 2009 року,

У квітні 2009 року кредитна спілка "Актив" (далі – КС "Актив") звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в якому просила стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором № Вас/С 70, укладеним між КС "Актив" і

Зазначала, що відповідно до кредитного договору № Вас/С 70

ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 5 тис. грн. на 18 місяців та зобов’язався у визначений строк повернути суму кредиту й сплатити 53 % річних за користування ним. На забезпечення виконання умов кредитного договору між КС "Актив" і ОСОБА_4 та ОСОБА_5 були укладені договори поруки.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 виконав зобов’язання за кредитним договором частково – повернув лише 978 грн. 80 коп., на вимогу КС "Актив" заборгованість не виплатив, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно на користь КС "Актив" заборгованість за договором № Вас/С 70 у розмірі 6 309 грн. 58 коп. та покласти на відповідачів судові витрати.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від

10 червня 2009 року позов КС "Актив" задоволено. Стягнуто з

ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 6 309 грн. 58 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 29 вересня

2009 року рішення Василівського районного суду Запорізької області від

10 червня 2009 року скасовано в частині задоволення вимог про стягнення заборгованості в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 й ОСОБА_5 та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги

КС "Актив" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь

КС "Актив" заборгованість за кредитним договором у сумі 6 309 грн.

58 коп. У іншій частині рішення залишено без змін.

КС "Актив" звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду Запорізької області від 29 вересня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення Василівського районного суду Запорізької області від 10 червня 2009 року.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом установлено, що 14 жовтня 2008 року між КС "Актив" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № Вас/С 70, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 5 тис. грн. і зобов’язався у вісімнадцятимісячний строк повернути суму кредиту й сплатити 53 % річних за користування ним.

На забезпечення виконання умов кредитного договору між КС "Актив" і ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договори поруки, з кожним окремо, відповідно до яких поручителі несуть солідарну з боржником відповідальність і відповідають за зобов’язаннями боржника в повному обсязі.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із положень

ст. ст. 541, 543, 553, 554 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) і вважав, що поручителі солідарно з боржником відповідають за зобов’язаннями боржника.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції та стягуючи заборгованість за кредитним договором тільки з боржника, апеляційний суд, посилаючись на ч. 3 ст. 554 ЦК України та вимоги ч. 3 ст. 303 ЦПК України, відповідно до яких апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, виходив із того, що стягнення з поручителів у солідарному порядку можливе лише за умови, коли порука виникла на підставі її спільного надання у формі укладення одного договору.

Однак з такими висновками судів погодитись не можна, оскільки вони є передчасними.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовий кредит – кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 34 зазначеного Закону та ч. 4 ст. 8 Закону України "Про кредитні спілки" діяльність з надання фінансового кредиту підлягає обов’язковому ліцензуванню.

На підставі ч. 2 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" здійснення діяльності з надання фінансових кредитів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Згідно зі ст. 130 Господарського процесуального кодексу України

(далі – ГПК України (1798-12) ) та ч. 1 ст. 1 Закону України "Про кредитні спілки" кредитна спілка – це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об’єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Абзацом третім ч. 1 ст. 21 цього Закону передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Частиною 4 ст. 8 указаного Закону України "Про кредитні спілки" (2908-14) передбачено, що ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону.

Згідно із ч. 3 ст. 5, п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" таким видом діяльності є надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, до яких не відносяться внески членів кредитної спілки, що спрямовуються на формування капіталу кредитної спілки.

Отже, за змістом зазначених вище норм закону діяльність кредитної установи з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу самої кредитної установи не потребує отримання ліцензії.

Ухвалюючи рішення, ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд не з’ясували, за рахунок яких коштів надавався кредит – капіталу самої кредитної спілки чи залучених коштів; чи був ОСОБА_3 членом кредитної спілки; чи на час укладення кредитного договору позивач отримав ліцензію на право здійснення діяльності з надання таких фінансових послуг; чи ґрунтуються на законі умови договору в частині процентів за користування отриманими коштами. Це має правове значення, оскільки в разі незаконності надання фінансових коштів у позику під проценти (фінансовий кредит) поверненню підлягає лише сума, отримана в позику.

У матеріалах справи документи, які б визначали правовий статус сторін у вказаному вище кредитному договорі, відсутні.

Крім того, переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги ОСОБА_5, не дав оцінки зауваженню заявника про те, що умови кредитного договору не відповідають вимогам закону.

За такого порушення норм матеріального та процесуального права, допущеного як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу кредитної спілки "Актив" задовольнити частково.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від

10 червня 2009 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від

29 вересня 2009 року скасувати.

Справу за позовом кредитної спілки "Актив" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором передати на новий розгляд до суду першої інстанції.