Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Пшонки М.П., Левченка Є.Ф.,

Лихути Л.М., Романюка Я.М.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (далі –"Івано-Франківськтеплокомуненерго") до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання за касаційною скаргою ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2008 року,

У січні 2008 року ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості з плати за надані послуги з гарячого водопостачання та теплопостачання за період з 1 лютого 2001 року до 1 січня 2006 року в розмірі 1 424 грн. 38 коп.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2008 року, позов задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь позивача 937 грн. заборгованості за надані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання.

У касаційній скарзі ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" порушує питання про скасування постановлених у справі судових рішень та ухвалення рішення про задоволення позову в повному обсязі, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідачі мають право на пільги з плати за комунальні послуги з березня 2003 року до липня 2005 року, а тому повинні сплатити позивачу заборгованість за надані послуги, на думку суду, у сумі 937 грн. 50 коп.

Проте цей висновок суперечить вимогам закону й матеріалам справи.

Судом установлено, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем Збройних Сил України.

Згідно зі ст. ст. 1, 2, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України (254к/96-ВР) та законами України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв’язку з особливим характером військової служби, яка пов’язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Військовослужбовцям, а також звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби, та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, надається 50 % знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) в жилих будинках усіх форм власності в межах встановлених норм, передбачених законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що між ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" та ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг із центрального опалення й гарячого водопостачання житлового приміщення – квартири АДРЕСА_1, в якому мешкають відповідачі.

Загальна сума боргу за період 2001-2005 років становить 1 424 грн. 38 коп. ( т. 1 а. с.5).

Ухвалюючи рішення, суд правомірно виходив із того, що відповідачі дійсно мають право на пільги з плати за комунальні послуги.

Однак відповідно до пп. 2, 3 Порядку надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і установ виконання покарань, податкової міліції, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року №426 (426-2003-п) , ці пільги надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої частини фактичних витрат за користування комунальними послугами за рішенням керівника установи, де працює пільговик, за рахунок і в межах асигнувань на утримання цих установ.

Виходячи з наведеного суд у порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України не з’ясував та не зазначив в ухваленому рішенні, чи дотримано в спірних відносинах положення вищевказаного порядку, яким чином ОСОБА_3 повідомляв позивача про наявність у нього відповідних пільг, чи звертався він із такою заявою і яким чином позивач повинен був знати про наявні у відповідача пільги. Крім того, суд не навів розрахунків, з яких він виходив, визначаючи суму, стягнуту з ОСОБА_3, ОСОБА_4

Суд апеляційної інстанції на вказані обставини уваги не звернув, не перевірив доводів апеляційної скарги й залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення вважати обґрунтованими немає підстав. Такі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 вересня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.