Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Пшонки М.П., Левченка Є.Ф.,

Лихути Л.М., Романюка Я.М.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Чернівецького обласного українського музично – драматичного театру ім. О. Кобилянської до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – Чернівецька обласна рада, про усунення перешкод у користуванні гуртожитком, за касаційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на заочне рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 15 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 23 вересня 2009 року,

У червні 2007 року Чернівецький обласний український музично – драматичний театр ім. О. Кобилянської звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – Чернівецька обласна рада, про усунення перешкод у користуванні гуртожитком. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 16 лютого 1993 року він придбав трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. Вказану квартиру театром куплено в якості гуртожитку для працівників театру, які потребують житла. За зверненням адміністрації театру до виконавчого комітету Чернівецької міської ради було отримано дозвіл на використання вказаної квартири під гуртожиток. У липні 1993 року колишній директор театру ОСОБА_1 видав ордер і вселив до зазначеної квартири сім’ю ОСОБА_5, які були прийняті на роботу до театру за договором на два роки. ОСОБА_3 звільнився з роботи за власним бажанням, у зв’язку з чим мав звільнити житлову площу в гуртожитку, яку займає. ОСОБА_4 пропрацювала в театрі більше трьох років, а оскільки звільнена з роботи за скороченням її посади - теж підлягає виселенню з гуртожитку, але з наданням іншого житла. На час звернення до суду відповідачі проживали у вказаній квартирі, незаконно займали три житлові кімнати, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду.

Заочним рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 15 травня 2009 року позов задоволено: зобов’язано усунути перешкоди позивачу в користуванні гуртожитком АДРЕСА_1 шляхом виселення з нього ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з наданням іншого жилого приміщення в гуртожитку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 10 червня 2009 року заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 23 вересня 2009 року заочне рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 15 травня 2009 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ставлять питання про скасування заочного рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 15 травня 2009 року, ухвали апеляційного суду Чернівецької області від 23 вересня 2009 року і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального й процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про виселення з гуртожитку ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з наданням іншого жилого приміщення, суди виходили із того, що спірне приміщення куплено театром для використання в якості гуртожитку для працівників театру, які потребують житла; відповідачам правомірно було надано це службове приміщення для проживання, проте оскільки ОСОБА_4 була звільнена з роботи у зв’язку із скороченням, тому відповідно до ст. 126 ЖК України вона разом із членами сім’ї підлягає виселенню з наданням іншого жилого приміщення, що відповідає вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 114 ЖК України.

Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна.

У скарзі відповідачі зазначали, що вони з 1993 року працювали в музично-драматичному театрі, у тому ж році їм було надане спірне приміщення для проживання.

Посилання позивача на те, що в 1993 році спірна квартира була визнана гуртожитком і надавалась відповідачам для проживання як жиле приміщення у гуртожитку спростовується довідками директора театру ОСОБА_6, обласного бюро технічної інвентаризації, що потребує додатковій перевірці (а. с. 76,77, 112,113).

Згідно довідок директора ПП "Житлосервіс" від 9 листопада 2006 року та 23 жовтня 2006 року на ім’я ОСОБА_3 на підставі ордера №2 від 13 червня 1993 року був відкритий особовий рахунок, 5 квітня 1994 року відповідачі поселилися та зареєструвались у спірній квартирі (а. с. 29,31).

Статтями 127, 128 ЖК України передбачено, що під гуртожитки надаються спеціальні споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки, які реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті місцевої ради.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року №208 (208-86-п) затверджено Примірне положення про гуртожитки, яким відповідно до ст. 131 ЖК України визначається порядок користування останніми.

У порушення вимог ст. 213 ЦК України суд зазначене положення закону до уваги не взяв, не визначив належним чином характер спірних правовідносин та правову норму, що їх регулює, не перевірив достатньою мірою підстави, порядок, умови, строк користування ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 спірним жилим приміщенням, не з’ясував і не зазначив істотних умов договору найму: зокрема, строку його дії, ставок плати за користування приміщенням та оплати комунальних послуг.

Суд фактично не з’ясував правового статусу будинку (спірної квартири).

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, на порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив наведених у скарзі доводів, в ухвалі не вказав конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.

Заочне рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 15 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 23 вересня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.