розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: виконавчий комітет Дніпрянської селищної ради Херсонської області, відділ Державного комітету по земельних ресурсах у м. Новій Каховці в Херсонській області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа – виконавчий комітет Дніпрянської селищної ради Херсонської області, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 5 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 13 серпня 2009 року,

У листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Дніпрянської селищної ради Херсонської області від 10 жовтня 1967 року йому в користування була надана земельна ділянка розміром 0,06 га в АДРЕСА_1. Наказом директора радгоспу імені начдива Солодухіна від 30 березня 1970 року № 41 позивачу додатково було виділено земельну ділянку 0,03 га. ОСОБА_4, який є власником суміжної земельної ділянки, без згоди позивача пересунув суміжний паркан у глиб його ділянки на відстань 3,25 м, чим порушив право на користування належною йому земельною ділянкою. Позивач просив суд усунути перешкоди в користуванні виділеною йому земельною ділянкою в АДРЕСА_1 та зобов’язати відповідача пересунути паркан у глиб належної земельної ділянки на відстань 3,25 м.

У січні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 у порушення вимог державних будівельних норм на межі їхніх земельних ділянок побудував господарські будівлі (літню кухню та три сараї), стелі яких на 50 см виходять на його земельну ділянку, унаслідок чого під час дощу вода стікає на його город. Просив суд усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, зобов’язавши ОСОБА_3 демонтувати на відстань, установлену ДБН 360-92, літню кухню та сарай "Г" і знести два самовільно побудовані сараї.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 5 березня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 13 серпня 2009 року, у задоволенні позову ОСОБА_3 та зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України він не надав суду доказів, що одночасно з виділенням йому в користування земельних ділянок, до нього перейшло право користування або власності на земельні ділянки, а саме: площею 0,09 га.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення місцевого суду без змін і відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_3, дійшов висновку, що доводи скарги не підтверджені належними доказами й суперечать установленим обставинам справи, а рішення є законним і обґрунтованим.

Погодитись із таким висновком судів попередніх інстанцій не можна, оскільки суди дійшли його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення судів не відповідають, фактичні обставини справи не встановлені, унаслідок чого спір по суті фактично не вирішений.

Судом установлено, що загальна площа земельних ділянок, якими користується ОСОБА_3 більше 40 років на підставі відповідних рішень компетентних органів, які нечинними не визнані, становить 0,09 га, тоді як згідно з листом виконавчого комітету Дніпрянської селищної ради Херсонської області від 24 жовтня 2008 року на теперішній час фактична загальна площа земельної ділянки, переданої позивачу, становить 0,0785 га (а.с. 10). Загальна площа земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_2, якою користується ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 22 лютого 2002 року, укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_4, становить 0,1197 га.

Згідно з технічною документацією зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку, що знаходиться по АДРЕСА_2, площа присадибної земельної ділянки становить 0,1132 га, але відповідно до даних земельно-кадастрової книги виконавчого комітету Дніпрянської селищної ради Херсонської області площа зазначеної земельної ділянки складає 0,10 га.

Проте в порушення ст. ст. 212- 214, 315 ЦПК України суд не встановив фактичні обставини справи, які мають важливе значення для правильного вирішення справи, а саме земельні ділянки якою площею належать сторонам; не з’ясував порушено чи не порушено право позивача на користування земельною ділянкою та причини розбіжностей у їхніх розмірах сторін.

Крім того, суд не врахував, що користування земельними ділянками підтверджено генеральними планами забудови їхніх садиб, які є містобудівною, а не земельно-кадастровою документацією, тому не дав оцінки таким доказам відповідно до вимог ст. ст. 58, 59 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник або землекористувач може вимагати усунення порушень його прав на землю.

Установивши, що в ОСОБА_3 розмір земельної ділянки, якою він користується, є меншим ніж розмір тієї, яка йому була надана в користування рішенням Дніпрянської селищної ради Херсонської області від 10 жовтня 1967 року та яка додатково виділена наказом директора радгоспу імені начдива Солодухіна від 30 березня 1970 року № 41, і відмовивши позивачу в позові, суд, тим самим, не захистив порушене право та фактично не вирішив спір по суті.

За таких обставин ухвалені судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 5 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 13 серпня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.