Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Лютинський" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Рівненської області від 4 листопада 2008 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з названим позовом.

Зазначав, що він є одним із засновників Сільськогосподарського виробничого кооперативу (далі – СГВК) "Лютинський". У березні 2005 року він був призначений головою цього кооперативу, а рішенням засновників кооперативу від 15 січня 2008 року - звільнений від виконання обов’язків голови кооперативу.

Оскільки рішення про його звільнення було прийнято неповноважним органом і з порушенням вимог трудового законодавства, ОСОБА_6 просив суд поновити його на посаді голови СГВК "Лютинський", стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та 15000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 11 серпня 2008 року позов задоволено частково: поновлено ОСОБА_6 на роботі на посаді голови СГВК "Лютинський" з 15 січня 2008 року; стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_6 5702 грн. 62 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 2000 грн. компенсації моральної шкоди.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 4 листопада 2008 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив із того, що рішення про звільнення ОСОБА_6 з посади голови СГВК "Лютинський" було прийнято неповноважним органом, а саме зборами засновників, а не зборами членів кооперативу, як це передбачено статутом кооперативу.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд дійшов висновку, що засновники кооперативу одночасно є його членами, а наявність інших членів кооперативу, крім його засновників, позивачем не доведена.

Проте повністю погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна.

Згідно з вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Пунктом 4.1.1 статуту СГВК "Лютинський" визначено, що членами кооперативу є його засновники та інші особи, прийняті до кооперативу у встановленому цим статутом порядку та які не припинили членство в кооперативі (а.с. 10).

Вирішуючи справу, місцевий суд виходив із того, що за установчим договором від 3 березня 2005 року засновниками СГВК "Лютинський" є ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9

3 березня 2005 року ОСОБА_6 був призначений головою кооперативу.

Рішенням зборів засновників СГВК "Лютинський" від 15 січня 2008 року ОСОБА_6 звільнено з посади голови кооперативу за грубе порушення статуту.

Членами СГВК "Лютинський" є щонайменше 53 особи, оскільки саме стільки членів кооперативу були присутні на загальних зборах, які відбулися 22 січня 2008 року, а згідно зі списком осіб, які виступили за проведення позачергових зборів членів кооперативу, таких членів кооперативу налічувалося 30 осіб.

За наявності підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення або змінює його й не має права передавати із цих підстав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зазначеними підставами є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

При цьому судам необхідно виходити з того, що недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, має місце у випадках зазначення в судовому рішенні певних обставин (фактів), які не підтверджені доказами, їх недостатність, недостовірність та (або) суперечливість, відсутність мотивів прийняття чи неприйняття доказів тощо (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) ).

Вирішуючи питання щодо кількісного складу членів кооперативу, місцевий суд вважав доведеним, що членами СГВК "Лютинський" є щонайменше 53 особи, оскільки саме стільки членів кооперативу були присутні на загальних зборах, які відбулися 22 січня 2008 року, а згідно зі списком осіб, які виступили за проведення позачергових зборів членів кооперативу, таких членів кооперативу налічувалося 30 осіб (а.с. 58, 59).

Апеляційний суд, переглядаючи справу, цих установлених місцевим судом обставин належним чином не спростував; у порушення вимог ст.ст. 213, 214, 303 ЦПК України не виконав своїх визначених законом процесуальних обов’язків; належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги СГВК "Лютинський"; не обґрунтував свого висновку про відсутність у СГВК "Лютинський" інших, крім його засновників, членів кооперативу та про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд вважав установленими.

З огляду на викладене ухвалене у справі рішення апеляційного суду не можна визнати законним й обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Рівненської області від 4 листопада 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.