Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Гуменюка В.І., Косенка В.Й.,

Костенка А.В., Луспеника Д.Д.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства "Чернігівоблбуд" (далі – ЗАТ "Чернігівоблбуд"), регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області, треті особи: Чернігівська міська рада Чернігівської області, дочірнє підприємство "Управління майном" ЗАТ "Чернігівоблбуд", комунальне підприємство "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації", про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 5 листопада 2009 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 1988 року вона працювала на підприємстві, правонаступником якого є ЗАТ "Чернігівоблбуд", отримала ордер на вселення до гуртожитку по АДРЕСА_1. 27 липня 1994 року між Фондом комунального майна та приватизації Чернігівської обласної ради народних депутатів і Чернігівським обласним проектним ремонтно-будівельним орендним підприємством "Чернігівоблбуд" був укладений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу. До переліку майна, отриманого згідно з договором купівлі-продажу у власність, увійшов і гуртожиток за вищезазначеною адресою. Просила визнати частково недійсним договір купівлі-продажу від 27 липня 1994 року в частині включення до переліку майна цілісного майнового комплексу гуртожитку по АДРЕСА_1 на підставі ст. ст. 48, 49 ЦК УРСР, законів України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) і "Про приватизацію державного майна" (2163-12) .

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 2 липня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено. Додатковим рішенням цього суду розподілено судові витрати.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 5 листопада 2009 року скасовано рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 2 липня 2009 року, ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 липня 2009 року та додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 2 вересня 2009 року, а провадження у справі закрито з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України; роз’яснено сторонам право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції від 2 липня 2009 року, ухвалу від 17 липня 2009 року та додаткове рішення від 2 вересня 2009 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Скасовуючи рішення місцевого суду із закриттям провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що спір належить розглядати в порядку господарського судочинства, оскільки стосується приватизації комунального майна, умови та порядок якої визначаються законами України: "Про приватизацію державного майна" (2163-12) та "Про приватизацію невеликих підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) .

Погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" дія цього Закону не поширюється на приватизацію об’єктів державного житлового фонду.

Виходячи з положень ст. 4 ЖК УРСР до складу житлового фонду входять жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях. Жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі, становлять державний житловий фонд. Статтями 127 - 131 ЖК УРСР та п. 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради міністрів УРСР від 3 червня 1986 року, передбачено, що гуртожитки – це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Спеціальним законодавством, яке регулює приватизацію державного житлового фонду, є Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) . Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону державний житловий фонд – це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Таким чином, гуртожитки як об’єкти державного житлового фонду не підлягали приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного майна" (2163-12) .

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Разом із тим предметом позову ОСОБА_3 є питання дійсності договору купівлі-продажу в частині включення до переліку майна цілісного майнового комплексу гуртожитку по АДРЕСА_1. При цьому на момент укладення договору купівлі-продажу від 27 липня 1994 року, куди ввійшов гуртожиток, в якому проживає ОСОБА_3, позивачка не була ні засновником, ні акціонером підприємства, тому ніяких корпоративних прав під час укладення оскаржуваного договору купівлі-продажу не мала.

Розгляд таких справ згідно з положеннями ст. 15 ЦПК України відбувається за правилами цивільного судочинства.

Ураховуючи викладене, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною й підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 5 листопада 2009 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.