Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим будинком, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 5 березня 2008 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання його таким, що втратив право користування житловим будинком № АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначала, що власницею будинку була її мати, яка 22 грудня 2004 року уклала з нею договір довічного утримання, у зв'язку із чим право власності на будинок із цього часу зареєстровано за нею. З 1992 року до 24 січня 2007 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем, дітей від шлюбу не мають. З 1997 року до теперішнього часу відповідач прописаний у зазначеному житловому будинку на правах члена її сім'ї. З вересня 2006 року подружні стосунки між ними припинено; відповідач добровільно з особистими речами вибув на інше постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 де в нього склалася нова сім'я; участі у витратах на утримання будинку та прибудинкової території не бере; добровільно виписатися не бажає.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду від 13 грудня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 5 березня 2008 року вказане рішення місцевого суду скасовано, позов задоволено. Ухвалено рішення, яким визнано ОСОБА_7 таким, що втратив право користування житловим будинком № 2 по вул. П'ятигорській у м. Первомайську; стягнуто на користь позивачки 27 гривень 75 копійок судових витрат.

ОСОБА_7 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що відповідач з вересня 2006 року більше року без поважних причин не мешкав у вказаному житловому будинку, вийшов зі складу сім'ї власника будинку та втратив зв'язок із житлом. У свою чергу відповідач, заперечуючи проти позову, відповідно до вимог ст. ст. 58, 59 ЦПК України не надав суду належних і допустимих доказів про порушення свого права на проживання в спірному будинку.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки він суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України право члена сім'ї власника будинку, який не є його співвласником, на користування цим будинком обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у цьому будинку. Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником будинку або законом.

З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6 про визнання відповідача таким, що втратив право користування належним їй житловим будинком, виходив із того, що ОСОБА_6 з поважних причин не мешкає в спірному будинку, який перейшов у власність позивачки в період шлюбу, оскільки йому чиняться перешкоди.

Указаного висновку суд дійшов на підставі досліджених у судовому засіданні доказів. Так, 13 грудня 2007 року в судовому засіданні відповідач пояснив суду, що він неодноразово намагався потрапити до будинку позивачки, в якому він зареєстрований, однак його туди не впустили. Будинок закритий на ключ (а.с. 36 ). У тому ж судовому засіданні позивачка визнала повідомлений відповідачем факт та показала суду, що вона дійсно перешкоджає відповідачу проживати в будинку, оскільки він не має ніякого відношення до цього будинку (а.с. 36).

Таким чином, твердження відповідача про те, що він із поважних причин не мешкав у будинку № 2 по вул. П'ятигорській у м. Первомайську через те, що йому чинилися перешкоди, визнані позивачкою в судовому засіданні, а тому відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню.

Суд апеляційної інстанції на вказане не звернув уваги, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України дав неправильну оцінку обставинам справи та прийняв помилкове рішення про скасування рішення суду першої інстанції.

Також, як правильно зазначив суд першої інстанції, факт вчинення перешкод відповідачу в користування житловим будинком АДРЕСА_1 підтвердили в судовому засіданні свідки: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 36-37).

За таких обставин висновки апеляційного суду про те, що відповідач з вересня 2006 року до пред'явлення позову більше року без поважних причин не проживав у вказаному житловому будинку, а також про те, що він не надав суду належних і допустимих доказів про порушення свого права на проживання в спірному будинку, не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, а тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України, із залишенням без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області від 5 березня 2008 року скасувати та залишити в силі рішення Первомайського міськрайонного суду від 13 грудня 2007 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.