Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Пшонки М.П., Левченка Є.Ф.,

Лихути Л.М., Романюка Я.М.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за заявою прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області до ОСОБА_3, треті особи: управління з контролю за використанням та охороною земель в Одеській області, Одеська регіональна філія державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам", про припинення права власності на земельну ділянку за касаційною скаргою заступника Генерального прокурора України на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 7 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 1 липня 2009 року,

У лютому 2009 року прокурор Овідіопольського району Одеської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області із заявою до ОСОБА_3 про припинення права власності на земельну ділянку № 16 масиву № 17, що розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області. Свої вимоги мотивував тим, що прокуратурою Овідіопольського району Одеської області було проведено перевірку за зверненням Таїровського селищного голови Овідіопольського району Одеської області невикористання земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області за їх цільовим призначенням. У результаті вказаної перевірки було встановлено, що земельна ділянка, яка належить ОСОБА_3 на підставі державного акта на право власності від 16 серпня 1999 року, протягом трьох років необроблена, засмічена бур’янами й не використовується відповідачкою за цільовим призначенням, про що було складено відповідний акт від 14 листопада 2008 року. У зв’язку із зазначеним прокурор Овідіопольського району Одеської області просив суд припинити право власності на земельну ділянку № 16 масиву № 17, що розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, шляхом визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ОД № 039890 від 16 серпня 1999 року, зареєстрованого за ТП № 2232 та виданого на ім’я ОСОБА_3, і зобов’язати відповідачку передати вказану земельну ділянку за актом приймання-передачі до земель запасу Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області.

рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 7 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 1 липня 2009 року, заяву прокурора задоволено частково. Припинено право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку № 16 масиву № 17, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ОД № 039890 від 16 серпня 1999 року площею 1,70 га, що розташована на території Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, масив № 17, ділянка № 16, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрованого за ТП № 2232 на підставі рішення виконавчого комітету Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області від 8 липня 1999 року № 171 та виданого на ім’я ОСОБА_3 У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 28 вересня 2009 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження за її касаційною скаргою на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 7 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 1 липня 2009 року.

У касаційній скарзі заступник Генерального прокурора України просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи частково заяву прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що, починаючи з 2008 року, ОСОБА_3 не використовувала спірну земельну ділянку за цільовим призначенням, допустила її забруднення, яке призвело до погіршення родючості сільськогосподарських земель, а будучи притягнутою до адміністративної відповідальності, заходів до усунення виявлених порушень земельного законодавства не вжила.

Під час ухвалення рішення суди керувалися ст. 143 Земельного кодексу України (далі — ЗК України), хоча ця норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки передбачає лише умови, за яких право власності та право користування земельними ділянками припиняються примусово у судовому порядку.

Порядок припинення права на землю регулюється главою 22 ЗК України, яка визначає вичерпний перелік підстав як для припинення права власності на земельну ділянку, так і для припинення права користування земельною ділянкою.

Предметом спору в цій справі є примусове припинення права власності на землю, проте ст. 140 ЗК України не містить таких підстав, як нецільове призначення чи неусунення допущених порушень. Ці порушення відповідно до ст. 141 ЗК України є підставами лише для припинення права користування земельною ділянкою, а ОСОБА_3 володіє спірною землею на підставі державного акта на право власності на землю.

Тобто використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та неусунення допущених порушень може бути підставою лише для примусового припинення права користування земельною ділянкою.

Крім того, суди всупереч ст. ст. 213, 214 ЦПК України без належного з’ясування дійсних обставин справи дійшли висновку про наявність у діях ОСОБА_3 порушень земельного законодавства.

З урахуванням викладеного в судових інстанцій не було законних підстав для задоволення заяви прокурора Овідіопольського району Одеської області.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки доказів, обставини справи встановлені судом повно й правильно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, – оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

З підстав, передбачених п. 2 ст. 348 ЦПК України підлягає скасуванню і ухвала судді Верховного Суду України від 28 вересня 2009 року.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 348 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.

Ухвалу судді Верховного Суду України від 28 вересня 2009 року скасувати.

рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 7 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 1 липня 2009 року скасувати.

У задоволенні заяви прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах держави в особі Таїровської селищної ради Овідіопольського району Одеської області відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.