Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виділення частки в спільно набутому майні подружжя та визнання права власності за касаційною скаргою ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 11 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 29 жовтня 2007 року,

У листопаді 2006 року ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 1 вересня 1995 року вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_10, який помер 2 лютого 2006 року. Після смерті чоловіка позивачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де їй стало відомо, що 11 грудня 1998 року її чоловік заповів усе своє майно своєму сину від попереднього шлюбу – ОСОБА_7 Крім того, заяву про прийняття спадщини подали батьки її покійного чоловіка: ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які мають право на обов’язкову частку в спадщині. Оскільки більша частина придбаного в шлюбі майна була оформлена на ім’я чоловіка, то ОСОБА_6, вважаючи його спільно набутим, просила визнати за нею право власності на половину спільної сумісної власності подружжя, а саме на:

- ? частину автомобіля "Шкода Октавія", 1998 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, загальною вартістю 52 255 гривень 82 копійки, який зареєстрований на ім’я ОСОБА_10;

- ? частину гаража № АДРЕСА_2 загальною вартістю 6 868 гривень;

- ? частину меблів та обладнання, що знаходяться у квартирі АДРЕСА_1, загальною вартістю 17 175 гривень 95 копійок;

- ? частину депозитного вкладу "Копілка" № НОМЕР_2, який був відкритий 19 грудня 2005 року на ім’я ОСОБА_10 і знаходиться в Херсонській філії ЗАТ КБ "ПриватБанк";

- ? частину депозитного вкладу "Капітал" № НОМЕР_3, який був відкритий 20 січня 2006 року на ім’я ОСОБА_10 і знаходиться в Херсонській філії ЗАТ КБ "ПриватБанк";

- ? частину депозитного вкладу "Копілка" № НОМЕР_4, який був відкритий 20 вересня 2005 року на ім’я ОСОБА_10 і знаходиться в Херсонській філії ЗАТ КБ "ПриватБанк";

- ? частину квартири АДРЕСА_1 загальною вартістю 191 567 гривень.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 11 липня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 29 жовтня 2007 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 порушується питання про скасування судових рішень у частині визнання за ОСОБА_6 права власності на ? частину квартири й на ? частину депозитних вкладів із підстав неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права й ухвалення нового рішення про відмову в цій частині в задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що визначене в позові майно було придбане подружжям під час шлюбу, а тому відповідно до вимог ст. ст. 60- 62 Сімейного кодексу України (далі – СК України) за ОСОБА_6 необхідно визнати право власності на ? частину цього майна .

Проте з висновками судів у частині визнання за позивачкою права власності на ? частину квартири погодитися не можна, оскільки вони суперечать нормам матеріального права.

Заперечуючи проти позову, відповідачі вказували на те, що спірна квартира була придбана ОСОБА_10 до укладення шлюбу з ОСОБА_6 і внесок позивачки в поліпшення стану та ринкової вартості цього майна є незначним.

Відповідно до ст. 60 СК України м айно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з правилами ч. 1 ст. 62 СК України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Судами встановлено, що спірна квартира була придбана ОСОБА_10 до укладення шлюбу з ОСОБА_6 Однак під час шлюбу сторони здійснювали ремонтно-будівельні роботи у квартирі, вартість яких не можна визнати істотною в розумінні ст. 62 СК України, а тому постановлені з порушенням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 315 ЦПК України й ст. 62 СК України судові рішення в частині визнання за ОСОБА_6 права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Що стосується визнання спільною сумісною власністю подружжя двох депозитних вкладів, відкритих на ім’я ОСОБА_10 19 грудня 2005 року та 20 січня 2006 року в Херсонській філії ЗАТ КБ "ПриватБанк", і визнання за позивачкою права власності на ? частину цих вкладів, то, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди правильно встановили, що вказані вклади були розміщені на депозитних рахунках у банку в період перебування ОСОБА_6 у шлюбі з ОСОБА_10, на ім’я якого вони оформлялися, і відповідно до вимог ст. ст. 60, 61 СК України є спільним майном подружжя. При цьому наявність заповідального розпорядження спадкодавця на вклад, внесений ним під час перебування в шлюбі, не впливає на право власності дружини спадкодавця на ? частину вказаного вкладу, оскільки спадщина відкрилася лише на належну спадкодавцю в майні подружжя частку (ст. 1228 ЦК України).

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 11 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 29 жовтня 2007 року в частині визнання за ОСОБА_6 права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 скасувати, справу в цій частині передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

У решті – судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.