Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Орджонікідзевська районна адміністрація Запорізької міської ради як орган опіки та піклування, про стягнення аліментів на дитину, визначення місця проживання дитини з матір’ю та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, третя особа – Ленінська районна адміністрація Запорізької міської ради як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дитини з батьком за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2008 року

У грудні 2006 року ОСОБА_6 звернулася до суду в порядку ст. ст. 180, 182, 183 Сімейного кодексу України з позовом до ОСОБА_7 про стягнення аліментів у розмірі 25% від заробітку (доходу) на утримання малолітнього сина – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, посилаючись на те, що після розлучення відповідач не допомагає матеріально утримувати дитину.

У січні 2007 року ОСОБА_7 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_6 про визначення місця проживання дитини з ним. В обгрунтування своїх вимог позивач указував, що шлюб між сторонами було розірвано за рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2005 року. ОСОБА_6 ще в січні 2003 року пішла із сім’ї, дитину залишила з ним. Однак у жовтні 2006 року відповідачка без його відома й згоди змінила місце проживання дитини на місце проживання її батьків. За період з січня 2004 року по жовтень 2006 року колишня дружина участі у вихованні та утриманні дитини не приймала, інколи приїздила до дитячого садка на побачення з сином; власного окремого житла не має, в квартирі батьків крім неї проживають ще четверо членів сім’ї.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2007 року позови об’єднано в одне провадження.

Під час розгляду справи ОСОБА_6 доповнила свій позов і просила визначити місце проживання дитини з нею.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 7 квітня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_7 задоволено. Ухвалено визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із батьком – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2008 року вказане рішення місцевого суду скасовано й ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_6 про визначення місця проживання дитини з матір’ю та відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 Ухвалено визначити місце проживання ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом із матір’ю – ОСОБА_6, за адресою: АДРЕСА_2. Провадження в частині позову про стягнення аліментів закрито у зв’язку з відмовою ОСОБА_6 від цих вимог.

ОСОБА_7 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_7 та визначаючи місце проживання малолітнього сина, ОСОБА_8, з ним, суд першої інстанції виходив зі змістовності й обгрунтованості висновків Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради як органу опіки та піклування й наявності у батька на праві власності частини квартири.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про визначення місця проживання дитини з матір'ю, апеляційний суд виходив із принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року..

У висновках Ленінської районної адміністрації Запорізької міської ради як органу опіки та піклування від 23 липня та 24 вересня 2007 року зазначено, що, обстеживши матеріально-побутові умови як ОСОБА_7, так і ОСОБА_6, ОСОБА_7 має добрі житлово-побутові умови для спільного проживання, приділяє багато уваги сину, піклується про дитину, тому Ленінська районна адміністрація Запорізької міської ради як орган опіки та піклування вважає можливим визначення місця проживання малолітньої дитини, ОСОБА_8, з батьком – ОСОБА_7, за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з висновком Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради як органу опіки та піклування від 16 серпня 2007 року ОСОБА_6 має належні умови для проживання, навчання та виховання дитини, тому Орджонікідзевська районна адміністрація Запорізької міської ради як орган опіки та піклування вважає можливим проживання малолітньої дитини, ОСОБА_8, разом із матір'ю, ОСОБА_6, за адресою: АДРЕСА_2.

Як зазначено в рішенні суду першої інстанції, судом не встановлено зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, аморальної поведінки кожного з батьків - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що може зашкодити розвиткові дитини, та наявності в них будь-яких захворювань.

З викладеного вбачається, що обидві сторони відповідально ставляться до виконання своїх батьківських обов'язків, мають позитивні характеристики, належні умови для забезпечення потреб малолітньої дитини.

Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України" (v0016700-98) , вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи із рівності прав та обов’язків батька й матері щодо своїх дітей повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір’ю.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, обгрунтовано виходячи із принципу 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дійшов правильного висновку, про визначення місця проживання малолітньої дитини з матір'ю, ОСОБА_6, за адресою: АДРЕСА_2.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області від 18 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.