Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Гуменюка В.І., Лихути Л.М.,

Косенка В.Й., Луспеника Д.Д., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, ОСОБА_110, ОСОБА_111, ОСОБА_112, ОСОБА_113, ОСОБА_114, ОСОБА_115, ОСОБА_116, ОСОБА_117, ОСОБА_118, ОСОБА_119, ОСОБА_120, ОСОБА_121, ОСОБА_122, ОСОБА_123, ОСОБА_124, ОСОБА_125, ОСОБА_126, ОСОБА_127, ОСОБА_128, ОСОБА_129, ОСОБА_130, ОСОБА_131, ОСОБА_132, ОСОБА_133, ОСОБА_134, ОСОБА_135, ОСОБА_136, ОСОБА_137, ОСОБА_138, ОСОБА_139, ОСОБА_140, ОСОБА_141, ОСОБА_142, ОСОБА_143, ОСОБА_144, ОСОБА_145, ОСОБА_146, ОСОБА_147, ОСОБА_148, ОСОБА_149, ОСОБА_150, ОСОБА_83 ОСОБА_151, ОСОБА_152, ОСОБА_153, ОСОБА_154, ОСОБА_155, ОСОБА_156, ОСОБА_157, ОСОБА_158, ОСОБА_159, ОСОБА_160, ОСОБА_161, ОСОБА_162, ОСОБА_163, ОСОБА_164, ОСОБА_165, ОСОБА_166, ОСОБА_167, ОСОБА_168, ОСОБА_169, ОСОБА_170, ОСОБА_171, ОСОБА_172, ОСОБА_173, ОСОБА_174, ОСОБА_175, ОСОБА_176, ОСОБА_177, ОСОБА_178, ОСОБА_179, ОСОБА_180, ОСОБА_181, ОСОБА_182, ОСОБА_183, ОСОБА_184, ОСОБА_185, ОСОБА_186, ОСОБА_187, ОСОБА_188, ОСОБА_189, ОСОБА_190, ОСОБА_191, ОСОБА_192, ОСОБА_193, ОСОБА_194, ОСОБА_195, ОСОБА_196, ОСОБА_197, ОСОБА_198, ОСОБА_199, ОСОБА_200, ОСОБА_201 ОСОБА_202, ОСОБА_203, ОСОБА_204, ОСОБА_205, ОСОБА_206, ОСОБА_207, ОСОБА_208, ОСОБА_209, ОСОБА_210, ОСОБА_211, ОСОБА_212, ОСОБА_201, ОСОБА_213, ОСОБА_214, ОСОБА_215, ОСОБА_216, ОСОБА_217, ОСОБА_218 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Селянська спілка імені Шевченка" про дострокове розірвання договорів оренди землі за касаційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Селянська спілка імені Шевченка" на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 14 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 18 січня 2010 року,

У травні 2009 року позивачі звернулися до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Селянська спілка імені Шевченка" (далі – СТОВ "Селянська спілка

ім. Шевченка"), в якому просили достроково розірвати договори оренди земельних ділянок, укладені між ними та відповідачем, і стягнути з товариства на їхню користь заборгованість з орендної плати.

Зазначали, що орендар належним чином не виконує умови договору, а саме: своєчасно та в повному обсязі не сплачує орендну плату, установлену договором у розмірі 1,5 % від вартості земельної ділянки з урахуванням індексації; виплачує орендну плату без урахування індексації.

Крім того, указували, що відповідачем не виконуються вимоги Указу Президента України від 2 лютого 2002 року № 92 (92/2002) "Про невідкладні додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" (зі змінами, внесеними Указами Президента України від 13 вересня 2002 року № 830 (830/2002) та від 19 серпня 2008 року № 725 (725/2008) ) про запровадження плати за оренду земельних ділянок не менше 3 % від її вартості.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від

14 вересня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 18 січня 2010 року, зазначений позов задоволено, розірвано договори оренди, укладені між позивачами та СТОВ "Селянська спілка ім. Шевченка"; вирішено питання про розподіл судових витрат.

СТОВ "Селянська спілка ім. Шевченка" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 14 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 18 січня 2010 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити у справі нове рішення.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, керуючись нормами Закону України "Про оренду землі" (161-14) , Закону України "Про плату за землю" (2535-12) , ст. ст. 525, 526, 530, 629, 651 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), ст. ст. 93, 158 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), виходив із того, що відповідач не виконує вимог укладених між сторонами договорів щодо своєчасної виплати орендної плати, оскільки має заборгованість перед позивачами за 2007-2008 роки, та вважав, що несвоєчасна й неповна сплата відповідачем орендної плати позивачам є істотним порушенням умов договорів оренди та є підставою для їх розірвання, зазначаючи при цьому, що часткове погашення СТОВ "Селянська спілка ім. Шевченка" заборгованості з орендної плати після звернення позивачів до суду не припиняє права останніх на вимогу про дострокове розірвання договорів оренди.

Судом установлено, що в січні 2007 року між сторонами було укладено договори оренди земельних ділянок строком на 5 років, згідно з якими позивачі передали, а відповідач прийняв у строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які належать позивачам на праві власності. Договори оренди були зареєстровані в установленому законом порядку.

За умовами цих договорів орендна плата сплачується відповідачем у розмірі 1,5 % грошової оцінки земельної ділянки з індексацією орендної плати. Своєчасне внесення орендної плати є обов’язком орендаря.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін, зокрема внаслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором.

Також судом установлено, що у відповідача існує заборгованість перед кожним з орендодавців та визначено її розмір.

Однак, зазначивши у своєму рішенні розмір заборгованості СТОВ "Селянська спілка ім. Шевченка" перед кожним із позивачів, суд першої інстанції не навів розрахунків такої заборгованості та належним чином не з’ясував, чи складається вона тільки із суми індексації, чи розмір орендної плати під час здійснення розрахунків такої заборгованості було підвищено до 3 % від вартості земельної ділянки, як передбачено Указом Президента України від 2 лютого 2002 року № 92 (92/2002) "Про невідкладні додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" (зі змінами, внесеними

Указами Президента України від 13 вересня 2002 року № 830 (830/2002) та від 19 серпня 2008 року № 725 (725/2008) ), що є неприпустимим, оскільки спір, який розглядається, випливає із договірних правовідносин і договором визначено розмір орендної плати.

Крім того, посилаючись на часткове погашення відповідачем зобов’язання перед позивачами, суд першої інстанції не встановив, коли саме така частина заборгованості була виплачена та в якому розмірі.

Отже, задовольняючи позов, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 214, ч. 3 ст. 215 ЦПК України належним чином не встановив усі обставини, які мають значення для вирішення справи; не з’ясував, які правовідносини випливають з установлених обставин, та не визначився, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Апеляційний суд, перевіряючи в апеляційному порядку законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у порушення норм ст. ст. 303, 307- 309 ЦПК України доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив і допущених судом першої інстанції помилок не виправив.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Селянська спілка імені Шевченка" задовольнити частково.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від

14 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від

18 січня 2010 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.