Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Айова" про розірвання договору оренди земельної ділянки за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Айова" на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2010 року,

У лютому 2009 року ОСОБА_6 звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку від 6 березня 2006 року вона є власником земельної ділянки площею 2, 7223 га, яка розташована на території Рогівської сільської ради Уманського району Черкаської області. 2 червня 2006 року між нею та ТОВ "Айова" укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 (десять) років зі сплатою орендної плати в розмірі 1,5% від проіндексованої грошової вартості земельної ділянки. Відповідно до Указу Президента України від 19 серпня 2008 року "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" (725/2008) розмір орендної плати за договорами оренди земельних ділянок підвищено до 3%. Однак, у порушення вимог закону, ТОВ "Айова" відмовляється переглянути орендну плату та збільшити її розмір як передбачено Указом Президента України. Ураховуючи викладене, ОСОБА_6 просила задовольнити її позовні вимоги та розірвати договір оренди земельної ділянки від 2 червня 2006 року, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ "Айова".

рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 2 червня 2006 року, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ "Айова". Зобов’язано ТОВ "Айова" повернути земельну ділянку площею 2, 7223 га її власниці ОСОБА_6 Стягнуто з ТОВ "Айова" на користь ОСОБА_6 44 грн. 21 коп. у рахунок оплати судових витрат.

У касаційній скарзі ТОВ "Айова" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ТОВ "Айова" не змінив умови укладеного договору у відповідності з Указами Президента України від 3 грудня 1999 року № 1529 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" (1529/99) , від 2 лютого 2002 року № 92 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" (92/2002) та від 19 серпня 2008 року № 725 "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" (725/2008) , не збільшив оренду плату до розміру 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної частки (паю), допустив інші істотні порушення умов договору.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Установлено, що 2 червня 2006 року між ОСОБА_6 та ТОВ "Айова" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,7223 га, яка знаходиться на території Рогівської сільської ради Уманського району Черкаської області, строком на 10 (десять) років зі сплатою орендної плати в розмірі 1,5% від проіндексованої вартості земельної ділянки (п. 9). Розмір орендної плати за договором переглядається 1 раз на рік за певних обставин.

Згідно з п. 36 договору зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є систематична несплата орендної плати ( п. 39 договору).

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно частини першої статті 32 Закону України "Про оренду землі", який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Заявляючи позов ОСОБА_6 не посилалася на невиконання відповідачем обов’язків орендаря, які передбачені статтею 25 Закону України "Про оренду землі", а лише посилалася на те, що в порушення п. 13 договору відповідач тривалий час не переглядав розмір орендної плати, яку безпідставно відмовляється збільшити до 3% від проіндексованої вартості земельної ділянки відповідно до Указу Президента України від 19 серпня 2008 року (725/2008) .

Ухвалюючи рішення, суд визнав, що відповідачем порушується п. 13 договору, який передбачає щорічний перегляд розміру орендної плати та який тривалий час не переглядався, що відповідач безпідставно відмовився збільшити орендну плату до 3% від проіндексованої грошової оцінки земельної ділянки згідно з Указом Президента України від 19 серпня 2008 року, що є істотним порушенням умов договору.

Однак, п. 13 укладеного договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається 1 раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках, передбачених законом.

Тобто, умови договору не зобов’язують сторони вносити зміни до договору, зокрема збільшувати чи зменшувати розмір орендної плати, а лише зобов’язують за певних обставин переглянути умови договору. Зміна умов договору можлива на вимогу однієї із сторін і за взаємною згодою ( п. 36 договору).

Проте, доказів пред’явлення таких вимог сторонами надано не було й матеріалами справи не встановлено. Не може бути визнано таким доказом колективну заяву орендодавців до керівництва TOB "Айова" (а.с. 12-13), або проведення загальних зборів чи рішення зборів власників земельних паїв, оскільки відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Даний договір є двостороннім, він не стосується прав та обов’язків всіх власників земельних ділянок, а зобов’язує лише позивача і відповідача до виконання його умов, оскільки тільки вони є сторонами договору.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству. Договір між сторонами укладено 2 червня 2006 року - у період дії Указу Президента України від 2 лютого 2002 року № 92/2002 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" (92/2002) , яким був встановлений мінімальний розмір орендної плати у 1,5%, визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки. Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725/2008 "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" (725/2008) встановлено розмір орендної плати не менше 3% визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки і є обов’язковим з дня набрання Указом чинності. В тексті Указу відсутнє посилання про те, що його дія розповсюджується на договори, укладені до набрання ним чинності, а тому змінити розмір орендної плати можна лише за згодою сторін.

Таким чином, суд застосував до спірних правовідносин положення нормативно-правового акта, дія якого на спірні правовідносини не поширюється, а апеляційний суд на зазначене уваги не звернув та залишив рішення міськрайонного суду без змін.

Згідно з вимогами статті 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Судом повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана оцінка.

Однак, Судова колегія вважає, що висновки суду про порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки не відповідають обставинам справи, вимогам закону, а тому таке рішення не можна визнати законним і обґрунтованим відповідно до вимог статті 213 ЦПК України.

Оскільки обставини справи з’ясовані в повному обсязі, колегія суддів вважає за можливе за наявними в справі доказами ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ураховуючи викладене, на підставі норм Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , статей 626, 651 ЦК України, статей 21, 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі", Указів Президента України від 3 грудня 1999 року № 1529 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" (1529/99) , від 2 лютого 2002 року № 92 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" (92/2002) та від 19 серпня 2008 року № 725 "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" (725/2008) , рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2009 року та ухвала апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2010 року підлягають скасуванню, з ухваленням рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 336, 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Айова" задовольнити.

рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2010 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Айова" про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.