Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі – ВАТ "Державний ощадний банк України") про стягнення середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ВАТ "Державний ощадний банк України" на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 5 березня 2008 року,

У березні 2007 року позивачка ОСОБА_6 звернулася до суду з урахуванням уточнень з указаним позовом, посилаючись на те, що 15 березня 2007 року вона була звільнена з посади касира-контролера Оболонського відділення № НОМЕР_1 "Держаний ощадний банк України" за угодою сторін на підставі п.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України (322-08) ). Оскільки з вини відповідача в порушення вимог ст. 47 КЗпП України трудова книжка їй була видана лише 30 березня 2007 року, а остаточний розрахунок при звільненні в порушення строків, передбачених ст. 116 КЗпП України з нею був здійснений лише 22 березня 2007 року, просила задовольнити її позовні вимоги.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 16 січня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва від 5 березня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивачки 655 гривень 93 копійки середнього заробітку за затримку видачі трудової книжки та затримку повного розрахунку при звільненні, 500 гривень на відшкодування моральної шкоди та 1 тис. гривень витрат на правову допомогу. Стягнуто з відповідача на користь держави 51 гривню судового збору та 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ВАТ "Державний ощадний банк України" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що в несвоєчасній видачі трудової книжки та в затриманні розрахунку при звільненні відсутня вина відповідача, оскільки дії самої позивачки, яка не вийшла на роботу, не отримавши згоди керівництва на звільнення призвели до затримки видачі трудової книжки та розрахунку при звільненні. Крім того, відмовляючи у відшкодуванні моральної шкоди, суд виходив із того, що позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що затримка видачі трудової книжки перешкоджала їй у працевлаштуванні та призвела її до вимушених змін у життєвих стосунках.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції обгрунтовано виходив із того, що затримка видачі трудової книжки та розрахунку при звільненні виникла з вини відповідача.

Зазначений висновок апеляційного суду відповідає обставинам справи, а також узгоджується з нормами матеріального права.

Так, судом установлено, що 15 березня 2007 року, тобто в останній день роботи, позивачка була на роботі, оскільки цього ж дня вона написала заяву про звільнення за згодою сторін, що підтверджується штампом банку про вхідний номер та дату заяви позивачки й не заперечується сторонами. Згідно з наказом про звільнення від 15 березня 2007 року (а.с. 53) ОСОБА_6 була звільнена з роботи з 15 березня 2007 року за угодою сторін.

Сам наказ ВАТ "Державний ощадний банк України" від 15 березня 2007 року про звільнення та наказ від 14 березня 2007 року № 39 (а.с. 66) про здачу – прийом грошей, цінностей, цінних паперів та майна у філії № 8142/0478 у зв'язку з звільненням в.о. зав. філії ОСОБА_6 спростовують доводи відповідача про те, що сторонами не було погоджено питання про звільнення за угодою сторін.

Установлено, що в день звільнення наказу, трудової книжки та розрахунку при звільненні ОСОБА_6 не отримала. ОСОБА_6, будучи письмово повідомлена 29 березня 2007 року про можливість отримати трудову книжку, наступного дня 30 березня 2007 року з'явилась до відповідача і отримала трудову книжку, що підтверджується листом на адресу позивачки, зворотнім повідомленням зі штемпелем про отримання нею листа 29 березня 2007 року та випискою з журналу реєстрації видачі трудових книжок. Крім того, установлено, що повний розрахунок при звільненні ОСОБА_6 переведено на її картковий рахунок із затримкою на 8 днів лише 22 березня 2007 року.

Таким чином, відповідач не вчинив ніяких дій щодо вчасної видачі трудової книжки та розрахунку при звільненні як цього вимагає ст. 47 КЗпП України.

Оскільки неправомірними діями відповідача ОСОБА_6 завдано моральної шкоди, що виразилась у переживаннях та стражданнях у зв'язку з порушеннях її трудових прав, суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 2371 КЗпП України правильно задовольнив позовні вимоги в цій частині зменшивши суму до 500 грн., ураховуючи характер та тривалість її моральних страждань.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України с тороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Розмір витрат на правову допомогу підтверджується квитанцією № 911511 (а.с. 106).

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи апеляційним судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 – 341 ЦПК України (1618-15) як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" відхилити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 5 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.