Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Мелітополі Запорізької області про відшкодування моральної шкоди,

У лютому 2005 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" про відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що 17 березня 2004 року, перебуваючи в трудових відносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", під час виконання трудових обов`язків отримав травму.

Висновком МСЕК від 5 липня 2004 року йому було встановлено вперше 45% втрати професійної працездатності.

Посилаючись на те, що ушкодженням здоров`я йому завдана моральна шкода, просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія" на його користь 300 тис. грн. завданої моральної шкоди.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 16 травня 2005 року в якості співвідповідача у справі було залучено відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Мелітополі Запорізької області (далі – відділення Фонду).

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 24 лютого 2009 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) та Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) зупинено на 2006-2007 роки дію норм Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку, а згідно зі змінами, внесеними до зазначено Закону на підставі Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) , відшкодування соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Судом установлено, що 17 березня 2004 року, перебуваючи в трудових відносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія", під час виконання трудових обов`язків ОСОБА_5 отримав травму.

Висновком МСЕК від 5 липня 2004 року йому було встановлено вперше 45% втрати професійної працездатності.

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло в позивача ще до набрання чинності як Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , так і Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Положення ст. ст. 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у редакції, чинній до прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) і Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) , передбачали обов’язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України провести потерпілому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому такої шкоди.

За змістом ст. ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Також відповідно до чч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Норми Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) передбачали відшкодування моральної шкоди застрахованим особам як страхову виплату, тому покладення на відділення Фонду обов’язку сплати такої страхової виплати не є цивільною відповідальністю зазначеного органу.

На порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України суд першої інстанції зазначені положення закону залишив поза увагою; належним чином не визначився із характером спірних правовідносин, часом їх виникнення й правовою нормою, що їх регулює; безпідставно застосував до спірних правовідносин зворотну дію в часі норм Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) та норми Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" (107-17) про внесення змін до п. 3 розд. ХІ Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , відповідно до яких відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від час настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року, оскільки зазначені положення визнані неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 (v010p710-08) року.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України в достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 24 лютого 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.