Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання спадкоємцем четвертої черги, зміну черговості одержання права на спадкування та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за касаційними скаргами ОСОБА_7 та її представника – ОСОБА_8 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2009 року й ухвалу апеляційного суду Донецької області від 7 жовтня 2009 року,

У лютому 2009 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона з 1969 року проживала разом із ОСОБА_9 без реєстрації шлюбу в будинку АДРЕСА_1 у м. Добропіллі. Шлюб не реєстрували, оскільки вважали, що створили сім’ю і в цьому не було необхідності. Спільних дітей у них не було. Протягом майже сорока років вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, побут, турбувалися один про одного. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер. Після смерті ОСОБА_9 залишилося спадкове майно, яке складається з: житлового будинку з надвірними будівлями, легкового автомобіля ВАЗ-21063, автомобільного причепу, грошового вкладу в сумі 1 658 грн. 35 коп. з належними процентами, і з’ясувалося, що вона юридично не має ніяких прав на спадкове майно, оскільки шлюб із ОСОБА_9 не був зареєстрований. Спадкоємців першої черги в спадкодавця немає. Єдиним спадкоємцем другої черги є рідна сестра спадкодавця – ОСОБА_7, яка звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Починаючи з 1995 року, ОСОБА_9 хворів, неодноразово страждав плевритом. У 1995-1996 роках проходив лікування в Добропільській центральній районній лікарні та в м. Донецьку. Фактично до самої смерті він продовжував страждати цим захворюванням і лікування вже проводилося вдома. Крім плевриту, у 2002-2004 роках у нього була внутрішня кровотеча, унаслідок чого він проходив лікування спочатку в Добропільській центральній районній лікарні, а потім – удома. У 1998 році в нього було виявлено атеросклерозний стеноз обох підвздошних артерій, лівої підколінної артерії, ішемія ноги другого ступеня. Приблизно з 2005 року, він тільки іноді виходив із будинку на вулицю. 7 грудня 2007 року ОСОБА_9 уставлений діагноз - рак нирки. 5 березня 2008 року йому була проведена операція в Донецькому онкологічному центрі, після чого він був виписаний та до смерті знаходився удома. Протягом усього часу хвороби ОСОБА_9 вона опікувала його, доглядала за ним, надавала необхідну допомогу, бо він знаходився в безпорадному стані. У зв’язку із цим вважала, що має право на визнання її спадкоємцем четвертої черги та зміну черговості на одержання права на спадкування.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 7 жовтня 2009 року, позов задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_9 однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 1970 року до ІНФОРМАЦІЯ_1; визнано ОСОБА_6 спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Змінено черговість отримання права на спадкування після смерті ОСОБА_9 – визнано за ОСОБА_6 право на спадкування в рівних частках зі спадкоємцем другої черги ОСОБА_7, на: житловий будинок із надвірними будівлями № 41 на вул. Новодобропільській у м. Добропіллі; легковий автомобіль ВАЗ-21063, 1987 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1; автомобільний причеп ММЗ-81021, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2; грошовий вклад у сумі 1 658 грн. 35 коп. Надано ОСОБА_6 додатковий строк для подання до Першої Добропільської нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 строком на три місяці. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судові витрати та витрати на правову допомогу.

У касаційних скаргах ОСОБА_7 та її представник ОСОБА_8 просять скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скаргах доводи, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановлено факт проживання ОСОБА_6 з ОСОБА_9 однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 1970 року до дня смерті ОСОБА_9 - ІНФОРМАЦІЯ_1. Обоє були зареєстровані з 4 листопада 1970 року в будинку АДРЕСА_1 у м. Добропіллі. Спадкоємців першої черги в ОСОБА_9 немає, спадкоємцем другої черги є його сестра – ОСОБА_7, яка в установленому порядку подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини. ОСОБА_9 за життя страждав рядом тяжких захворювань, у зв’язку із чим в останній період життя знаходився в безпорадному стані й потребував стороннього догляду, який йому надавала ОСОБА_6 Суд визнав ОСОБА_6 спадкоємцем четвертої черги й змінив черговість отримання права на спадкування після смерті ОСОБА_9, визнавши за нею право на спадкування в рівних частках зі спадкоємцем другої черги – ОСОБА_7

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судами застосовані правильно.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи касаційних скарг про невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права не ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції в силу ст. 337 ЦПК України відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційних скарг не вбачається неправильне застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційні скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_7 та її представника - ОСОБА_8, відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 7 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.