розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом обласного комунального підприємства "Закарпаттеплокомуненерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати за теплопостачання за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25 червня 2009 року,

У листопаді 2008 року обласне комунальне підприємство "Закарпаттеплокомуненерго" (далі – ОКП "Закарпаттеплокомуненерго") звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що відповідно до договору від 18 жовтня 1996 року № 00090 надає відповідачу послуги з теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1. Указував, що внаслідок неналежного виконання зобов’язання у відповідача станом на 1 травня 2008 року виникла заборгованість у сумі 1 681 грн. 79 коп. Просив стягнути з відповідача борг в сумі 1 681 грн. 79 коп., три проценти річних у сумі 82 грн. 43 коп. та пеню в сумі 58 грн. 75 коп.

Рішенням Воловецького районного суду Закарпатської області від 27 березня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОКП "Закарпаттеплокомуненерго" заборгованість за послуги з теплопостачання в сумі 340 грн., судові витрати в сумі 81 грн.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 25 червня 2009 року рішення районного суду змінено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОКП "Закарпаттеплокомуненерго" 2 285 грн. 72 коп. з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є споживачем теплової енергії, постачання якої здійснює позивач згідно з договором від 18 жовтня 1996 року № 00090 за адресою: АДРЕСА_1

Станом на 1 квітня 2008 року заборгованість ОСОБА_1 з плати за теплопостачання складає 1 681 грн. 79 коп. (а.с. 5).

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що за ОСОБА_1 на час установлення автономного опалення – 22 грудня 2006 року – рахувався борг у сумі 340 грн., який підлягає стягненню.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОКП "Закарпаттеплокомуненерго" борг за послуги з теплопостачання, три проценти річних та індекс інфляції, апеляційний суд виходив із того, що відповідач на підставі ст. 625 ЦК України зобов’язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми та індекс інфляції, оскільки порушив виконання грошового зобов’язання.

Однак з висновком суду не можна погодитись із таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Так, судами встановлено, що у сторін виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (1875-15) та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п) (далі – Правила).

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 зазначеного Закону споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 18 Правил (630-2005-п) розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Пунктом 10 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлена відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені у встановлених законом чи договором розмірах.

Така ж відповідальність за несвоєчасне здійснення платежів за надання послуг з теплопостачання встановлена й у п. 23 Правил (630-2005-п) та п. 20 Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, положення якого носять юридично обов’язковий характер і підлягають застосуванню незалежно від того, включені вони до конкретного договору чи ні.

Оскільки зазначеними нормативними актами передбачена інша відповідальність сторін у правовідносинах із надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води й водовідведення, застосування апеляційним судом відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, не можна визнати обґрунтованим.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 25 червня 2009 року скасувати, передати справу на новий розгляд до апеляційного суду Закарпатської області.