Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 управління житлово-комунального господарства м. Керчі про визнання незаконним розпорядження про поділ особового рахунку та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням і відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 листопада 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 березня 2009 року,

У травні 2008 року ОСОБА_1. пред’явила в суді позов до ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_5., ОСОБА_6, управління житлово-комунального господарства м. Керчі про визнання незаконним розпорядження про поділ особового рахунку та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Позивачка зазначала, що з 9 березня 1977 року вона зареєстрована та мешкає у квартирі АДРЕСА_1 Також у спірній квартирі зареєстровані відповідачі та неповнолітня ОСОБА_7

Ухвалою Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 9 лютого 1989 року між ними було укладено мирову угоду, згідно з якою вони визначили порядок користування квартирою: їй у користування була виділена кімната площею 13,4 кв.м, а відповідачам – кімната площею 18,8 кв.м.

З 1999 року відповідачі в указаній квартирі не проживають, а її стали турбувати комунальні служби з приводу заборгованості відповідачів з плати за послуги водопостачання та водовідведення.

У березні 2007 року вона звернулася до ЖЕУ-4 УЖКГ, де їй відповіли, що квартира є комунальною, особовий рахунок поділений і за розпорядженням ДУ-51 від 9 червня 1997 року їй виділена кімната площею 13,4 кв.м, а відповідачам - площею 18,8 кв. м.

Вважає дане розпорядження незаконним, оскільки відбувся не поділ особових рахунків, а зміна договору найму житлового приміщення, на що згоди вона не давала. Також вона вважає, що зміна договору найму житлового приміщення не відповідає вимогам ст. 104 ЖК України, оскільки кімнати суміжні.

Посилаючись на викладене, позивачка просила визнати розпорядження ДУ-51 від 9 червня 1997 року про поділ особових рахунків незаконним та скасувати його.

Оскільки відповідачі тривалий час не мешкають у спірній квартирі, нею не цікавляться, не несуть витрат на оплату квартирної плати та комунальних послуг, просила визнати їх такими, що втратили право користування спірною квартирою, з підстав ст. 71 ЖК України.

У подальшому позивачка змінила підстави позову та просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, з підстав ст. 107 ЖК України, посилаючись на те, що відповідачі виїхали на інше місце проживання та мешкають у Ленінському районі Автономної Республіки Крим більше 15 років.

У червні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1. про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням і відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що вона з відповідачкою є рідними сестрами та в спірній квартирі АДРЕСА_1 вона була зареєстрована ще за життя їхніх батьків.

Після одруження відносини з змінилися, оскільки на неї, її чоловіка та малолітню дитину відповідачка чинила психологічний тиск і між ними стали виникати сварки, ініціатором яких була її сестра. Відповідачка перешкоджала у користуванні спірною квартирою, неодноразово змінювала замки на вхідних дверях, а востаннє замінила вхідні двері, користуючись її тимчасовою відсутністю. У квартирі залишилися її речі, меблі та документи.

Посилаючись на те, що вона вчасно вносить плату за комунальні послуги, але потрапити до спірної квартири не може, позивачка просила суд усунути перешкоди у користуванні спірною квартирою і зобов’язати ОСОБА_1 передати їй ключі від вхідних дверей, а також стягнути з відповідачки на її користь 2 000 грн. моральної шкоди, оскільки тривалий період часу ОСОБА_1. порушує її житлові права й перешкоджає проживанню її сім’ї у квартирі.

Рішенням Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 березня 2009 року, у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково: зобов’язано ОСОБА_1 надати ОСОБА_2 ключі від вхідних дверей до квартири АДРЕСА_1. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалені у справі рішення судів, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи ОСОБА_1. у задоволенні її вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що порядок користування спірною квартирою й відповідно зміна умов договору найму відбулися за згодою сторін, а відтак відсутні й підстави для задоволення вимог в частині визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою.

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, докази судом оцінені відповідно до ст. 212 ЦПК України, такі висновки також узгоджуються з нормами матеріального права.

Судом установлено, що ухвалою Кіровського районного суду м. Керчі від 9 лютого 1989 року між сторонами було укладено мирову угоду щодо порядку користування спірною квартирою, за умовами якої позивачці ОСОБА_1. була виділена в користування кімната розміром 13,4 кв. м, а відповідачам – 18,8 кв. м (а.с. 7).

Відповідно до заяви сторін (а.с. 149) розпорядженням ДП "Придніпровська залізниця", на балансі якого перебував у той час будинок, від 9 червня 1997 року про переоформлення особового рахунку, на кожну з кімнат були оформлені окремі особові рахунки (а.с. 148).

Із цього часу позивачка сплачує комунальні платежі лише за кімнату площею 13,4 кв. м, що спростовує її доводи про необізнаність у прийнятті відповідного розпорядження.

Установивши, що спірна квартира є комунальною, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1. у частині визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням у спірній квартирі, зобов’язавши її надати ключі від квартири.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують.

Ухвалені у справі рішення є законними та обґрунтованими, тому колегія суддів вважає, що підстави для задоволення скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 листопада 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 24 березня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.