Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Зеніт" (далі - ТОВ "Зеніт") про зобов’язання укласти договір купівлі-продажу нежитлового приміщення; за позовом третьої особи - товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Інвест" (далі – ТОВ "Л-Інвест") до ОСОБА_6 та обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу"Темп-2" (далі – ОЖБК "Темп-2") про визнання права власності на нерухоме майно та заборону вчиняти дії, що порушують права власників,

ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ТОВ "Зеніт" про зобов’язання укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна на умовах визначених попереднім договором від 18 січня 2006 року.

В обґрунтування позову зазначав, що 10 січня 2006 року між ним та ТОВ "Зеніт" укладено попередній договір купівлі-продажу майна, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов’язання до 18 січня 2007 року укласти з ним нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень першого поверху будівлі літ. А, загальною площею 300,1 кв.м, розташованих за адресою: м. Київ. вул. А.Антонова, 43. Оскільки основний договір в обумовлені попереднім договором строки не укладено, просив зобов’язати відповідача укласти з ним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Не погоджуючись із зазначеним позовом, ТОВ "Л-Інвест" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6 та ОЖБК "Темп-2" про визнання права власності на нерухоме майно та заборону вчиняти дії, що порушують права власника.

В обґрунтування позову зазначало, що ТОВ "Зеніт" на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 27 квітня 2006 року продало спірне приміщення загальною вартістю 287 415 грн. 12 коп. ОСОБА_7

Протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Л-Інвест" № 1 від 16 травня 2006 року прийнято рішення про створення товариства у складі засновників ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Згідно з підп. "а" п. 2 протоколу № 1 ОСОБА_7 внесла спірне приміщення в якості внеску до статутного фонду ТОВ "Л-Інвест". За актом приймання-передачі майна від 30 травня 2006 року ОСОБА_7 внесла, а товариство в особі директора Хоменка С.К. прийняло як майновий внесок до статутного фонд товариства спірне нежитлове приміщення загальною площею 300,1 кв.м. Товариство стало законним власником цього майна, тому просило визнати за ним право власності на спірне майно та заборонити ОСОБА_6 та ОЖБК "Темп-2" вчиняти дії, що порушують його права власника.

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_6 про зобов’язання укласти договір купівлі-продажу нежитлового приміщення відмовлено.

Зустрічний позов ТОВ "Л-Інвест" задоволено: визнано товариство власником нежилих приміщень № 1-15, вітрини (групи приміщень № 98"а") загальною площею 300, 1 кв.м, які розташовані за адресою: м. Києві, вул. А. Антонова, 43; заборонено ОСОБА_6 та ОЖБК "Темп-2" вчиняти будь-які дії на порушення права власності цього товариства та стягнуто судові витрати.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2009 року рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2009 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОЖБК"Темп-2" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про визнання за ТОВ "Л-Інвест" право власності на спірні нежитлові приміщення, суди виходили із того, що за ТОВ "Зеніт" на момент укладення договору купівлі-продажу спірного майна з ОСОБА_7 на підставі рішення господарського суду м. Києва від 24 вересня 2003 року зареєстровано право власності на це майно і тому воно як власник майна мало право на його продаж, що і здійснено за договором купівлі-продажу від 27 квітня 2006 року, посвідченого нотаріально. ОСОБА_7, як засновник ТОВ "Л-Інвест" внесла це нерухоме майно в якості свого внеску до статутного фонду товариства за актом приймання-передачі від 30 травня 2006 року.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Встановлено, що постановою Вищого господарського суду м. Києва від 31 січня 2006 року скасовано рішення господарського суду м. Києва від 24 вересня 2003 року, яким задоволені позовні вимоги ТОВ "Зеніт" до РВФДМ України по м. Києву про зобов’язання укласти договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 300,1 кв.м, розташованого по вул. А. Антонова, 43 у м. Києві, та справу передано на новий розгляд .

27 квітня 2006 року під час повторного розгляду зазначеної справи ТОВ "Зеніт" продало спірні приміщення за договором купівлі-продажу ОСОБА_7

Рішенням господарського суду м. Києва від 27 січня 2009 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 червня 2009 року, постановою Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2009 року та ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 10 грудня 2009 року, в задоволенні позову ТОВ "Зеніт" до РВ ФДМУ України по м. Києву про зобов’язання укласти договір купівлі-продажу спірного майна відмовлено.

Посилання судів на рішення господарського суду м. Києва від 26 березня 2004 року, яким КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" зобов’язано зареєструвати право власності на спірне майно, яке не скасоване, є помилковим, оскільки воно ґрунтувалося на висновках, зазначених у рішенні господарського суду м. Києва від 24 вересня 2003 року, яке скасоване.

Крім того, згідно із ст. 16 ЦПК України не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Спір щодо права власності на спірне приміщення між юридичними особами розглянуто господарськими судами.

Проте у порушення цієї норми права та рішень господарських судів, що набрали законної сили, районний та апеляційний суди фактично переглянули обставини, встановлені цими господарськими судами, що є порушенням норм ст. 61 ЦПК України та розглянули вимоги між юридичними особами, які не підлягали розгляду за правилами ЦПК України (1618-15) .

Зобов’язуючи, крім ОЖБК"Темп-2" - вимоги до якого мали розглядатися у господарському судочинстві, ОСОБА_6 не вчиняти будь-які дії на порушення права власності ТОВ "Л-Інвест", суди не перевірили, які ж саме дії він вчинив, що порушували право власності ТОВ "Л-Інвест" на це майно, якщо за рішеннями зазначених господарських судів товариство не є власником цих приміщень та не встановлено, що ОСОБА_6 фізично займав ці приміщення або іншим шляхом перешкоджав товариству у володінні та користуванні ними тощо. ОСОБА_6 у позові відмовлено, а зобов’язувати його не звертатися до суду з вимогою щодо спірного нерухомого майна суперечить положенням ст. 3 ЦПК України. Виконати таке рішення фактично неможливо.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу "Темп-2" задовольнити.

Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 грудня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.