Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до закритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання дій щодо підвищення відсоткової ставки неправомірними, зобов’язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 15 жовтня 2009 року,

У березні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 28 грудня 2007 року між ним і закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" (далі - ЗАТ "ПриватБанк") було укладено кредитний договір, згідно з яким йому надано кредит у сумі 60 тис. грн.

Відповідно до п. 2.3.1 договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні.

З 28 жовтня 2008 року відсоткова ставка була підвищена до 16,08 % на рік, на що він погодився.

Листом від 25 грудня 2008 року, відправленого на адресу позивача 8 січня 2009 року та отриманого ним 13 січня 2009 року, відповідач знову повідомив про збільшення з 1 лютого 2009 року відсоткової ставки за договором до 27,25 % річних.

Вважаючи таке підвищення відсоткової ставки незаконним, позивач просив визнати вказані дії відповідача неправомірними; відновити становище, яке існувало до зазначеного порушення, зобов'язавши ЗАТ "ПриватБанк" здійснити коригуючі операції щодо нарахування відсотків у розмірі 16,08 %; та стягнути з відповідача на його користь на відшкодування моральної шкоди 2 тис. грн.

Заочним рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 25 травня 2009 року позов задоволено частково, ухвалено визнати неправомірними дії ЗАТ "ПриватБанк" щодо підвищення з 1 лютого 2009 року відсоткової ставки до 27,25 % річних за укладеним з позивачем договором; відновити розмір відсоткової ставки до 16,08 % річних за цим договором; зобов'язати відповідача здійснити коригуючі операції з нарахування відсотків у розмірі 16,08 %, надавши відповідний протокол засідання кредитного комітету. В задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 15 жовтня 2009 року зазначене рішення суду першої інстанції в частині визнання дій відповідача неправомірними, відновлення розміру відсоткової ставки до 16,08 %, зобов'язання здійснити коригуючі операції, надання відповідного протоколу, стягнення судових витрат скасовано й у цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні вказаних вимог відмовлено. Рішення у частині відмови в задоволенні відшкодування моральної шкоди залишено без змін.

В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_6 посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав .

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що ст. 1056-1 ЦК України, ч.4 ст. 55 Закону України "Про банки та банківську діяльність" не мають зворотної дії нормативно-правових актів у часі та не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки рішення про збільшення відсоткової ставки прийнято відповідачем 25 грудня 2008 року - до набрання чинності вказаними нормами.

Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України, якою було доповнено Кодекс Законом від 12 грудня 2008 року № 661-VI (661-17) і яка набрала чинності 9 січня 2009 року, встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Установлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Порядок укладення договору визначено ст. ст. 638 - 650 ЦК України.

Статтею ст. 643 ЦК України визначено момент укладення договору за пропозицією, в якій вказаний строк для відповіді. Так, якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Як убачається з матеріалів справи, 28 грудня 2007 року між ОСОБА_6 і ЗАТ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір, згідно з яким йому надано кредит в сумі 60 тис. грн. для придбання нерухомості (будинку) на 15 років зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25 % щомісяця на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 2.3.1 договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (за ставкою НБУ).

З 28 жовтня 2008 року відсоткова ставка була підвищена до 16,08 % на рік.

Листом від 25 грудня 2008 року, відправленого на адресу позивача згідно зі штампом на конверті 8 січня 2009 року, відповідачем повідомлено про збільшення з 1 лютого 2009 року відсоткової ставки за договором до 27,25 % річних і запропоновано в разі незгоди в строк до 20 січня 2009 року письмово повідомити про своє рішення.

Згідно з обгрунтуванням вимог позивача він отримав цей лист 13 січня 2009 року та 20 січня 1009 року направив на адресу ЗАТ "ПриватБанк" повідомлення про свою незгоду на збільшення відповідачем відсоткової ставки, тобто після набрання чинності Закону від 12 грудня 2008 року № 661-VI (661-17) , яким доповнено ЦК України (435-15) ст. ст. 1056-1 ЦК України (9 січня 2009 року).

Крім того, відповідно до п. 2.3.1 кредитного договору від 28 грудня 2007 року при збільшенні в односторонньому порядку відсоткової ставки банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.

Проте відсоткова ставка була підвищена банком на підставі листа від 25 грудня 2008 року лише з 1 лютого 2009 року, тобто також після набрання чинності зазначеного Закону.

Апеляційний суд на викладене належної уваги не звернув і вказаних обгрунтувань позивача не перевірив, що має значення для справи.

За таких обставин ухвалене у справі рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 15 жовтня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.