Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Григор'євої Л.І., Данчука В.Г.,

Балюка М.І., Охрімчук Л.І.,-

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", товариства з обмеженою відповідальністю "Східнафтогаз" про припинення правовідносин поруки, договору поруки та визнання договору неукладеним за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2010 року,

У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що товариство з обмеженою відповідальністю "Східнафтогаз" (далі – ТОВ "Східнафтогаз") та закрите акціонерне товариство "Комерційний банк "Кредит-Дніпро" (далі – ЗАТ "КБ "Кредит-Дніпро") уклали договір про надання кредитної лінії в сумі 8 млн. грн. на закупівлю нафтопродуктів. Для забезпечення кредитного зобов’язання ЗАТ "КБ "Кредит-Дніпро" цього ж дня уклав із позивачем договір поруки, відповідно до якого зобов’язувався солідарно відповідати перед банком за зобов’язаннями ТОВ "Східнафтогаз". 13 березня 2009 року укладено договір про внесення змін до договору поруки від 6 березня 2008 року. Під час підписання цього договору йому стало відомо, що раніше – 1 жовтня 2008 року – ТОВ "Східнафтогаз" та ЗАТ "КБ "Кредит-Дніпро" без погодження з ним внесені зміни до договору про надання кредитної лінії від 6 березня 2008 року, відповідно до яких плата за користування кредитом збільшувалася до 26 %, а у разі прострочення повернення кредиту – до 52 %. Посилаючись на те, що ці зміни не погоджувались з ним, просив на підставі ч.1 ст. 559 ЦК України визнати припиненими з 1 жовтня 2008 року правовідносини за договором поруки від 6 березня 2008 року № 060308-11/1 між ним, ТОВ "Східнафтогаз" та публічним акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро", визнати припиненим договір поруки від 6 березня 2008 року № 060308-11/1, неукладеним договір від 13 березня 2009 року № 1 про внесення змін до договору поруки від 6 березня 2008 року № 060308-11/1; стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2009 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2010 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 6 березня 2008 року ТОВ "Східнафтогаз" і ЗАТ "КБ "Кредит-Дніпро" уклали договір про надання кредитної лінії в сумі 8 млн. грн. на закупівлю нафтопродуктів строком до 5 березня 2009 року (а.с. 15-19).

Пунктами 1.3, 1.4 цього договору передбачено плату за користування кредитними ресурсами в розмірі 18 % річних та 36 % річних у разі прострочення повернення кредиту.

6 березня 2008 року ОСОБА_3, ТОВ "Східнафтогаз" і ЗАТ "КБ "Кредит-Дніпро" уклали договір поруки № 0603008-11/1, відповідно до умов якого ОСОБА_3 зобов’язувався солідарно і в повному обсязі відповідати за виконання зобов’язань боржником – ТОВ "Східнафтогаз" – за договором про надання кредитної лінії від 6 березня 2008 року (а.с. 13-14).

Так, відповідно до пп. 1.1, 1.3 договору в разі невиконання боржником указаних зобов’язань поручитель повинен погасити заборгованість за договором у тому самому обсязі та на тих самих умовах, що й боржник.

Одночасно пунктом 2.2.1 договору поруки передбачено обов’язок сторін погоджувати з поручителем можливі зміни, доповнення, які вносяться в кредитний договір, що стосуються збільшення обсягу відповідальності поручителя в частині суми заборгованості.

Однак, як установлено судом, 1 жовтня 2008 року ТОВ "Східнафтогаз" та ЗАТ "КБ "Кредит-Дніпро" уклали договір про внесення змін до договору про надання кредитної лінії від 6 березня 2008 року, відповідно до якого плата за користування кредитом збільшується до 26 %, а в разі прострочення повернення кредиту – до 52 % (а.с. 11).

13 березня 2009 року ТОВ "Східнафтогаз", ЗАТ "КБ "Кредит-Дніпро" та ОСОБА_3 підписали договір про внесення змін до договору поруки з урахуванням договору про внесення змін до кредитного договору від 1 жовтня 2008 року (а.с. 12).

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що внесення 1 жовтня 2008 року змін до кредитного договору, які збільшували розмір плати за користування кредитними коштами й обсяг відповідальності поручителя без погодження цих змін із позивачем, відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України припинило договір поруки та правовідносини сторін щодо поруки.

Висновки суду першої інстанції узгоджуються з матеріалами справи й вимогами закону.

Так, згідно зі ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Обсяг відповідальності поручителя визначається договором поруки.

Судами встановлено, що поручитель згідно з п. 1.3 договору поруки від 6 березня 2008 року прийняв на себе повну відповідальність за виконання боржником зобов’язання.

Згідно з п. 2.2.1 договору поруки від 6 березня 2008 року кредитор зобов’язується погоджувати з поручителем можливі зміни, доповнення, які вносяться в кредитний договір, що стосуються збільшення обсягу відповідальності поручителя в частині суми заборгованості.

Оскільки 1 жовтня 2008 року боржник і кредитор без погодження з поручителем (п. 2.2.1 договору поруки від 6 березня 2008 року) змінили зобов’язання боржника в бік збільшення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про припинення із цього часу поруки відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Порука при цьому не зберігається й у тій частині зобов’язання, яка була забезпечена порукою до зміни зобов’язання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про припинення поруки ОСОБА_3 з 1 жовтня 2008 року у зв’язку з відсутністю доказів про погодження з ним цих змін до їх внесення до договору від 6 березня 2008 року, ураховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України сам факт зміни умов поруки без згоди з поручителем є самостійною підставою припинення правовідносин поруки, яка не вимагає укладення договору.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про безпідставність вимог позивача, оскільки повідомлення ОСОБА_3 про зміни до договору від 6 березня 2008 року листами від 16 жовтня 2008 року, з якими він був ознайомлений 30 жовтня 2008 року, не свідчить про попереднє – до 1 жовтня 2008 року погодження з ним змін договору поруки, як того вимагає закон.

Крім того, висновок апеляційного суду про те, що, підписуючи договір від 13 березня 2009 року, ОСОБА_3 погодився зі збільшенням відсоткової ставки за користування кредитними коштами за договором від 6 березня 2008 року та зі змінами до договору поруки, внесеними договором від 1 жовтня 2008 року, не можна визнати обґрунтованим, оскільки зміни можуть бути внесені до чинного правочину, у той час як порука за договором від 6 березня 2008 року на час підписання договору була припинена.

Так, виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 559, 598 ЦК України припинення зобов’язання поруки означає такий стан сторін, при якому в силу передбачених законом обставин суб’єктивне право і кореспондуючий йому обов’язок перестають існувати.

За таких обставин підписання 13 березня 2009 року ОСОБА_3 змін до договору поруки від 6 березня 2008 року, укладеного на строк до 5 березня 2009 року, дія якого фактично припинена 1 жовтня 2008 року на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України, не свідчить про відновлення дії договору поруки від 6 березня 2008 року зі змінами від 1 жовтня 2008 року.

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині відмови в позові ОСОБА_3 про припинення поруки за договором від 6 березня 2008 року підлягає скасуванню із залишенням у силі в цій частині рішення суду першої інстанції.

Що стосується судових рішень у частині позову ОСОБА_3 про визнання неукладеним договору № 1 від 13 березня 2009 року, то судові рішення в цій частині підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки, заявляючи вимоги про визнання договору неукладеним, позивач фактично посилався на його невідповідність вимогам ст. ст. 203, 628, 553 ЦК України, які регулюють питання недійсності правочинів.

За таких обставин з урахуванням вимог ст. ст. 10, 11 ЦПК України та виходячи з диспозитивності судового процесу, суд, сприяючи всебічному й повному з’ясуванню обставин справи, повинен був уточнити зміст і підстави позовних вимог у цій частині та ухвалити відповідні рішення.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2010 року в частині відмови в позові ОСОБА_3 про припинення поруки за договором від 6 березня 2008 року скасувати, залишити в цій частині в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2009 року.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 16 березня 2010 року та рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2009 року в частині визнання неукладеним договору від 13 березня 2009 року скасувати, передати справу в цій частині на новий розгляд до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвала оскарженню не підлягає.