розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" (далі – ВАТ КБ "Надра"), третя особа – тимчасовий адміністратор ВАТ КБ "Надра" ОСОБА_4, про визнання наказів незаконними, зміну формулювання причин звільнення в наказі та трудовій книжці, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, заборгованості із заробітної плати й вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди за касаційними скаргами ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2009 року та відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" (далі – ВАТ КБ "Надра") на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2009 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2009 року,

У червні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі трудового контракту від 11 липня 2007 року він був прийнятий на роботу до відповідача на посаду директора Генерального департаменту дистриб’юції ВАТ КБ "Надра". З листопада 2008 року відповідач став порушувати умови трудового контракту та вимоги трудового законодавства, а саме: зменшив розмір заробітної плати, збільшив робочий час, порушив графік відпусток та позбавив можливості його користуватися службовим автомобілем та мобільним зв’язком. З 5 травня 2009 року до 4 червня 2009 року він перебував на лікарняному. 15 травня 2009 року звернувся до відповідача з письмовою заявою про звільнення за власним бажанням через порушення останнім законодавства про працю та трудового договору, визначаючи дату звільнення 29 травня 2009 року. Проте, замість його звільнення за власним бажанням, було видано наказ від 14 травня 2009 року № 333 про оголошення догани. 3 червня 2009 року він повторно подав заяву про звільнення за власним бажанням через порушення відповідачем законодавства про працю та трудового договору, визначаючи дату звільнення 5 червня 2009 року (перший день виходу на роботу після лікарняного), але за цією датою було видано інший наказ № 336-п про звільнення його із займаної посади на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України (322-08) ).

Позивач просив визнати незаконними накази ВАТ КБ "Надра" від 14 травня 2009 року № 333 про оголошення догани та від 5 червня 2009 року № 336-п; змінити формулювання причин звільнення в наказі та трудовій книжці з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на ч. 1 ст. 39 КЗпП України; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, заборгованість із заробітної плати й вихідну допомогу, 10 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2009 року позов задоволено частково. Визнано незаконними накази від 14 травня 2009 року № 333 та від 5 червня 2009 року № 336-п. Визнано формулювання причини звільнення: ОСОБА_3 звільнений за власним бажанням через порушення власником законодавства про працю та трудового договору на підставі ч. 1 ст. 39 КЗпП України. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 102 509 грн. 04 коп., вихідну допомогу в сумі 76 881 грн. 80 коп., а всього 179 390 грн. 84 коп.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2009 року рішення районного суду скасовано в частині стягнення вихідної допомоги та в задоволенні цієї вимоги відмовлено; у решті – рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

ВАТ КБ "Надра" у поданій до суду касаційній скарзі просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення вихідної допомоги з відмовою в задоволенні цієї вимоги, суд апеляційної інстанції допустив істотні протиріччя та його висновки в цій частині є не логічними.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині визнання позивача звільненим за п. 1 ст. 39 КЗпП України, апеляційний суд усупереч вимогам ст. 44 цього Кодексу позбавив ОСОБА_3 права на вихідну допомогу та разом із цим визнав обґрунтованим стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При цьому суд не зазначив підстави стягнення цієї суми на користь позивача як особи звільненої з 5 червня 2009 року за п. 1 ст. 39 КЗпП України.

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині ухвалення нового рішення про відмову в стягненні вихідної допомоги та залишення без змін рішення суду першої інстанції в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу слід скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції на підставі ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

У решті судові рішення – залишити без змін, оскільки висновки судів щодо застосування до ОСОБА_3 заходу дисциплінарного стягнення – догани та ознайомлення з наказом про неї, відсутність доведених порушень позивача після застосування 14 травня 2009 року догани є обґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 337, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_3, відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 8 грудня 2009 року в частині ухвалення нового рішення про відмову в стягненні вихідної допомоги та залишення без змін рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 6 жовтня 2009 року в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу скасувати, справу в цій частині передати на новий апеляційний розгляд.