Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" про виконання обов’язків за договором та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" в особі Одеського регіонального управління на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2009 року,

У квітні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 10 квітня 2008 року та 16 травня 2008 року уклав із відкритим акціонерним товариством комерційний банк "Надра" (далі - ВАТ КБ "Надра") договір строкового банківського вкладу в банківських металах "Золотий вклад для фізичних осіб". Зазначав, що відповідно до умов укладених договорів передав відповідачу золото в зливках на 12 місяців (365 днів), дата повернення вкладу 10 квітня та 16 травня 2009 року, процентна ставка за вкладом встановлювалась у розмірі 5 %. Указував, що після закінчення строку депозиту відповідач відмовляється виконати умови укладених договорів щодо повернення золотих зливків та нарахованих за укладеними договорами процентів у розмірі 5 % річних. Просив зобов’язати ВАТ КБ "Надра" повернути золоти зливки, нараховані проценти, неодержаний дохід у розмірі 5,5 %, індекс інфляції та три проценти річних за користування коштами; відшкодувати моральну шкоду в розмірі 200 тис. грн.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 травня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2009 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Одеського регіонального управління на користь ОСОБА_6 вклад зливками банківського золота, виробленого Valkambi S. A. (Швейцарія), у розмірі 318, 41 тройських унцій проби не нижче 999,9 у зливках номіналом не менше 100 грамів та нараховані проценти за користування вкладом за договором № 848187/04-Д від 10 квітня 2008 року строкового банківського вкладу (депозиту) у банківських металах "Золотий вклад для фізичних осіб" у розмірі 15,85 тройських унцій; зобов’язано ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Одеського регіонального управління здійснити виплату неодержаного доходу в розмірі 5,5 % річних від внеску та нарахованих за ним процентів за договором № 848187/04-Д від 10 квітня 2008 року в розмірі, що станом на 25 травня 2009 року складає 2,2 тройських унцій, та в розмірі, нарахованому на момент фактичного повернення; зобов’язано ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Одеського регіонального управління здійснити виплату суми індексу інфляції внеску та нарахованих за ним процентів за договором № 848187/04-Д від 10 квітня 2008 року в розмірі, що станом на 25 травня 2009 року складає 3,01 тройських унцій, і в розмірі, нарахованому на момент фактичного повернення; зобов’язано ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Одеського регіонального управління здійснити виплату компенсації за користування коштами в розмірі трьох процентів річних від внеску та нарахованих за ним процентів за договором № 848187/04-Д від 10 квітня 2008 року в розмірі, що станом на 25 травня 2009 року складає 0,88 тройських унцій, і в розмірі, нарахованому на момент фактичного повернення; стягнуто з ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Одеського регіонального управління вклад зливками банківського золота, виробленого Valkambi S. A. (Швейцарія), у розмірі 198,46 тройських унцій проби не нижче 999,9 у зливках номіналом не менше 100 грамів та нараховані проценти за користування вкладом за договором № 848218/04-Д від 16 травня 2008 року строкового банківського вкладу (депозиту) у банківських металах "Золотий вклад для фізичних осіб" у розмірі 9,87 тройських унцій; зобов’язано ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Одеського регіонального управління здійснити виплату неодержаного доходу в розмірі 5,5 % річних від внеску та нарахованих ним процентів за договором № 848218/04-Д від 16 травня 2008 року в розмірі, що станом на 25 травня 2009 року складає 0,24 тройських унцій, і в розмірі, нарахованому на момент фактичного повернення; зобов’язано ВАТ КБ "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Одеського регіонального управління здійснити виплату компенсації за користування коштами в розмірі 3 % річних від внеску та нарахованих за ним процентів за договором № 848218/04-Д від 16 травня 2008 року в розмірі, що станом на 25 травня 2009 року складає 0,08 тройських унцій, та в розмірі, нарахованому на момент фактичного повернення. Стягнуто з ВАТ КБ "Надра" на користь ОСОБА_6 195 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання судових витрат.

У касаційній скарзі ВАТ КБ "Надра" в особі Одеського регіонального управління просить скасувати постановлені судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що внаслідок невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань за укладеними договором строкового банківського вкладу (депозиту), позивач має право на відшкодування збитків у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди) у розмірі 5,5%, стягнення встановленого індексу інфляції за час прострочення виконання зобов’язання, 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов’язання та відшкодування моральної шкоди.

З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини сторін.

Відповідно до ст. 1058 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу (435-15) ), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад) (ч. 1 ст. 1060 ЦК України). Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються всі нараховані до цього моменту проценти (ч.ч. 1, 5 ст. 1061 ЦК України).

У порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції в достатній мірі не з’ясував характер спірних правідносин, права та обов’язки сторін за укладеним договором строкового банківського вкладу та помилково застосував до регулювання правовідносин сторін загальні положення про зобов’язання, а саме: сплата боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, 3 % річних від простроченої суми, відшкодування збитків (упущеної вигоди, неодержаних доходів) тощо.

Крім того, як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України (254к/96-ВР) або випливає з її положень, у випадках, передбачених ст.ст. 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад: ст. 49 Закону "Про інформацію", ст. 44 Закону "Про авторське право і суміжні права"), про порушення зобов’язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" (1023-12) чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Суд на ці положення уваги не звернув та застосував до договірних відносин норму що регулює деліктні відносини.

У порушення ст. ст. 303, 315 ЦПК України суд апеляційної інстанції порушень вимог матеріального законодавства під час перевірки справи в апеляційному порядку не усунув і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин постановлені судові рішення не можуть залишатися в силі й підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" в особі Одеського регіонального управління задовольнити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 30 листопада 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.