Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про перерахунок щомісячних страхових виплат за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2007 року,

У січні 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що починаючи з 3 лютого 1966 року до 1 вересня 1967 року він працював на РУ ім. К. Лібкнехта помічником підземного крепильщика 5-го розряду; а з 18 серпня 1980 року до 15 лютого 1985 року – на шахті № 1 ім. Артема крепильщиком 4-го розряду. Указував, що під час виконання трудових обов’язків 24 вересня 1984 року з ним стався нещасний випадок, про що складений акт по формі Н-1 № 4/9 від 25 вересня 1984 року; висновком ВТЕК від 11 лютого 1988 року ОСОБА_6 встановлено 50 % втрати працездатності безстроково та визнано інвалідом третьої групи. До 1 квітня 2001 року щомісячні виплати у відшкодування шкоди ОСОБА_6 проводило державне підприємство "Рудоуправління імені Кірова", а з 1 квітня 2001 року і до теперішнього часу – відділення Фонду. Вважаючи, що державне підприємство "Рудоуправління імені Кірова" неправильно проводило перерахування розміру відшкодування встраченого заробітку через невірне застосування коефіцієнта підвищення тарифних ставок і посадових окладів, а також їх застосування, просив стягнути з відділення Фонду заборгованість за щомісячними страховими виплатами у відшкодування шкоди за період з 1 квітня 2001 року до 1 грудня 2006 року в сумі 20 642 грн. 03 коп., а також щомісячні страхові виплати в сумі 810 грн. 29 коп. починаючи з 1 грудня 2006 року до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок або припинення відповідно до закону.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2007 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відділення Фонду на користь ОСОБА_6 заборгованість по страховим виплатам за період з 1 січня 2004 року до 1 грудня 2006 року у розмірі 13 083 грн., а також грошові суми у розмірі по 810 грн. щомісяця з 1 грудня 2006 року до зміни обставин, що спричинили перерахунок або припинення виплат. У решті позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області просить скасувати постановлені судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд виходив із того, що державним підприємством "Рудоуправління імені Кірова" неправильно застосовувались або ж не застосовувались взагалі коефіцієнти підвищення тарифних ставок працівників підприємства і це вплинуло на правильність проведеного відділенням Фонду перерахунку страхових виплат.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Згідно роз’яснень, викладених у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6 (v0006700-92) , виплати, призначені, але своєчасно не одержані потерпілим або особою, яка має право на їх одержання, а також вимоги про перерахунок (наприклад, за відсотком втрати працездатності) сум щомісячних платежів, раніше визначених судом або роботодавцем, підлягають задоволенню за час, що не перевищує трьох років.

Також пунктом 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових зобов’язаних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 472 від 23 червня 1993 року (472-93-п) , які діяли до 18 липня 2001 року, було передбачено, що перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

За таких обставин з висновком суду щодо наявності підстав для перерахування щомісячних платежів та стягнення суми недоплати погодитися не можна, оскільки змінюючи розмір щомісячних виплат суд не перевірив, чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати на підприємстві, не перевірив доводів відповідача про фактичний розмір середнього заробітку за професією позивача на кожний момент підвищення тарифних ставок протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи, унаслідок чого не визначився з відповідністю розміру суми відшкодування, нарахованої позивачу, граничним сумам середньої заробітної плати. Суд не звернув увагу і на те, що відповідно до п. 3.7.2 Порядку призначення та здійснення страхових виплат застрахованим особам (члені їх сімей), затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 22 грудня 2005 року № 83 (v0083583-05) , перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться, виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнти підвищення страхових виплат затвердженої правлінням Фонду розмір щомісячної страхової виплати обчислюється відповідно до підпункту 3.5.1 пункту 3.5 цього Порядку (v0083583-05) . При цьому відкоригування заробітної плати не може перевищувати максимальну величину, з якої справляються страхові внески до Фонду, на дату проведення перерахунку.

Крім того, суд зробив висновок про неправильний розрахунок відшкодування шкоди ОСОБА_6 роботодавцем – державним підприємством "Рудоуправління імені Кірова" за 1992-2000 роки, але не обговорив питання про залучення цього роботодавця до участі у справі як відповідача.

З огляду на вищевикладене постановлені судами рішення не можна визнати законними й вони підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.