Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" в особі Центрального регіонального департаменту, третя особа: приватний нотаріус Миргородського міського нотаріального округа - ОСОБА_8, про визнання недійсним попереднього договору, за касаційною скаргою акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" в особі Центрального регіонального департаменту на рішення апеляційного суду Полтавської області від 3 грудня 2009 року,

У травні 2009 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона є дружиною ОСОБА_7, шлюб зареєстровано 27 жовтня 2004 року. 2 квітня 2009 року з ухвали а пеляційного суду Полтавської області їй стало відомо, що ОСОБА_7 6 червня 2005 року уклав з а кціонерним інноваційним банком "УкрСиббанк" в особі Центрального регіонального департаменту (далі – Банк) попередній договір, відповідно до якого сторони зобов'язувалися до 1 грудня 2005 року укласти договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 156,8 кв.м. Реєстрація права власності на зазначене майно за ОСОБА_7 здійснена дочірнім комунальним підприємством "Миргородтехінвентаризація" 3 липня 2006 року та підтверджується свідоцтвом на право власності на нежитлове приміщення від 24 липня 2006 року. ОСОБА_6 вважає, що право власності на нежитлове приміщення набуте чоловіком під час перебування у шлюбі, є об’єктом спільної власності подружжя. Про укладення попереднього договору між ОСОБА_7 та Банком їй не було відомо та відповідно вона не надавала згоди на його укладення й на майбутній продаж нерухомого майна. ОСОБА_6 просила визнати недійсним попередній договір від 6 червня 2005 року.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 21 вересня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 3 грудня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким визнано недійсним попередній договір від 6 червня 2005 року, укладений між ОСОБА_7 та Банком.

У касаційній скарзі Банк просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючі в задоволені позову, суд першої інстанції посилався на те, що спірний об’єкт нерухомості є власністю суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_7 і не є об’єктом спільної власності подружжя. На час укладення попереднього договору між ОСОБА_7 та Банком нежитловий об’єкт перебував у стадії будівництва. Спірний попередній договір від 6 червня 2005 року за своїм змістом є договором про наміри, а не угодою щодо розпорядження майном, а тому не потребує згоди на його укладення іншого подружжя.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що 27 жовтня 2004 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 зареєстровано шлюб, подружжя має спільну дитину та проживає разом. Попередній договір від 6 червня 2005 року укладено між ОСОБА_7 та Банком з порушенням вимог чч. 2, 3 ст. 65 Сімейного кодексу України, без згоди ОСОБА_6 Висновки суду першої інстанції про те, що будівля не є об’єктом спільної власності подружжя є невірними, оскільки спірна будівля зареєстрована за ОСОБА_7 як фізичною особою, а не суб’єктом підприємницької діяльності.

З такими висновками судів погодитись не можна.

Згідно з ч. 1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Відповідно до положень ст. ст. 57, 61 Сімейного кодексу України, ст. 52 ЦК України майно приватного підприємства чи фізичної особи-підприємця не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя.

За правилами ч. 1 ст. 65 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Вирішуючи спір, суди зазначених вимог закону не врахували, належним чином не з’ясували чи є нежитлове приміщення, яке було предметом попереднього договору, об’єктом спільної сумісної власності подружжя, чи майном фізичної особи-підприємця, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Посилання апеляційного суду на те, що спірна будівля зареєстрована за ОСОБА_7 як фізичною особою, а не суб’єктом підприємницької діяльності, а тому є об’єктом спільної власності подружжя, без повного і всебічного з’ясування дійсних обставин справи, є передчасним.

Висновки суду першої інстанції про те, що попередній договір від 6 червня 2005 року за своїм змістом є договором про наміри, а не угодою щодо розпорядження майном, а тому не потребує згоди іншого подружжя на його укладення не грунтуються на матеріалах справи, оскільки спірний договір, за формою і змістом є попереднім договором, а не договором про наміри. При укладенні зазначеного договору повинні дотримуватися правила передбаченні при укладені основного договору.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу а кціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" в особі Центрального регіонального департаменту задовольнити частково.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 21 вересня 2009 року й рішення апеляційного суду Полтавської області від 3 грудня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.