Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа – Жданівська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди й за зустрічним позовом ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_11, Жданівська міська рада, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_12, ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Донецької області від 16 жовтня 2008 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_7 звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вони є співвласниками будинку № 13 та земельної ділянки по АДРЕСА_1. Указували, що відповідачем у справі самовільно, без погодження з органами місцевого самоврядування, з порушенням будівельних норм та правил побудовано сарай на межі земельних ділянок, що по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2. Просили визнати самовільно збудований сарай таким, що не відповідає будівельним нормам, та зобов’язати ОСОБА_8, ОСОБА_9 перенести самовільно збудований сарай відповідно до державних будівельних норм й правил; стягнути на їхню користь 2 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У зустрічному позові ОСОБА_8 указував, що частина літньої кухні, що належить відповідачам, розташована на земельній ділянці, яка належить йому на праві користування. Просив визнати літню кухню такою, що не відповідає будівельним нормам і правилам, та стягнути з відповідачів на його користь 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Жданівського міського суду Донецької області від 25 лютого 2008 року первісний позов задоволено частково. Визнано самовільно збудований ОСОБА_8, ОСОБА_9 сарай на присадибній ділянці будинку АДРЕСА_2 таким, що не відповідає будівельним нормам; зобов’язано ОСОБА_8, ОСОБА_9 перенести сарай, який розташований на АДРЕСА_2, який знаходиться на межі зазначеної ділянки та ділянки на АДРЕСА_1 відповідно до державних будівельних норм та правил; стягнуто з ОСОБА_8, ОСОБА_9 солідарно на користь ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_7 600 грн. на відшкодування моральної шкоди в рівних долях, по 200 грн. кожній, судові витрати в сумі 17 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 100 грн. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 16 жовтня 2008 року рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позову ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. У решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_7 просять скасувати рішення апеляційного суду у частині відмови у задоволенні їх позову, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. У решті рішення не оскаржується.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_7 суд першої інстанції виходив із того, що їх право користування земельною ділянкою порушено та підлягає захисту шляхом зобов’язання ОСОБА_8, ОСОБА_9 знести збудований з порушенням будівельних норм сарай.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_7, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у позивачів права вимоги за позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов’язання провести відповідну перебудову відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України.

Проте з такими висновками погодитись не можна, оскільки суди дійшли його з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Рішенням суду встановлено, і це не заперечується сторонами у справі, що позивачі за первісним позовом є співвласниками квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією ж адресою. Відповідач є наймачем будинку АДРЕСА_2 та користувачем земельної ділянки за цією ж адресою. Сторони є суміжними землекористувачами. Актом обстеження Жданівської міської ради від 9 липня 2007 року встановлено, що на земельній ділянці якою користується ОСОБА_8 самовільно збудований з порушенням будівельних норм сарай.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов’язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи у разі порушення нею положень частин другої - п’ятої статті 13 цього Кодексу.

У порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції не встановив та не зазначив в ухваленому рішенні які саме права позивачів по первісному позову порушені збудованим відповідачем з порушенням будівельних норм сараєм, а послався лише на факт його самовільного будівництва.

У порушення ст. ст. 303, 315 ЦПК України апеляційний суд на вищезазначені порушення вимог закону уваги не звернув. Крім того, відмова в задоволенні позову з підстав відсутності в позивачів права вимоги позбавило їх, як співвласників земельної ділянки, права на судовий захист.

За таких обставин постановлені судові рішення в частині позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_7 не можуть залишатися в силі й підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Жданівського міського суду Донецької області від 25 лютого 2008 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 16 жовтня 2008 року в частині позову ОСОБА_7 ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.