Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс" до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 13 лютого 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 23 квітня 2009 року,

У жовтні 2008 року комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради "Донелектроавтотранс" (далі – КП "Донелектроавтотранс") звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 13 лютого 1996 року ОСОБА_6 знаходився з підприємством у трудових відносинах, з 30 грудня 2004 року - займав посаду начальника автотранспортного господарства (далі – АТГ). 4 серпня 2008 року він був звільнений з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.

У ході комплексної перевірки, проведеної на підставі наказу від 16 липня 2008 року, було встановлено, що під час його роботи за період із січня до червня 2008 року водієм автотранспортного господарства ОСОБА_7 допущено приписки в маршрутах руху, що призвело до перевитрати пального на загальну суму 8 529 грн. 50 коп.

Вважаючи, що матеріальну відповідальність, крім указаного водія, повинен нести й відповідач, оскільки за умовами договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, укладеного з останнім, він зобов'язався дбайливо ставитися до переданого йому майна та здійснювати заходи щодо запобігання збитків, позивач просив стягнути з ОСОБА_6 на його користь на відшкодування матеріальної шкоди 7 152 грн. 38 коп.

У процесі розгляду справи позивач уточнив свої вимоги, просив стягнути з відповідача на його користь на відшкодування шкоди середньомісячний заробіток відповідача в розмірі 4 056 грн. 85 коп.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 13 лютого 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 23 квітня 2009 року, позов задоволено в повному обсязі; вирішено питання про розподіл судових витрат.

В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_6 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відшкодування йому моральної шкоди та судових витрат.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції та апеляційний суд, погоджуючись із ним, виходили з того, що шкоду підприємству заподіяно з вини відповідача, оскільки останній не здійснив заходів для недопущення приписок зі сторони водія господарства, не виконав своїх обов'язків щодо перевірки подорожніх листів та контролю роботи автотранспортних засобів господарства, що призвело до можливості здійснювати приписки водієм ОСОБА_7

Проте повністю з такими висновками погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частинами 1, 2 ст. 130 КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Як убачається з п. 3.11 посадової інструкції начальника автогосподарства Донецького трамвайно-тролейбусного управління, начальник цього АТГ здійснює заходи з раціональної організації виробництва, більш ефективного розміщення й організації праці людей, нормованих витрат матеріалів, запасних частин, пально-мастильних матеріалів, топливно-енергетичних та інших ресурсів; забезпечує суворе дотримання режиму економії на всіх дільницях АТГ.

Разом із тим, змістом п. 1.1. наказу КП "Донелектроавтотранс" від 7 грудня 2007 року № 835 "Про порядок оформлення дорожніх листів та облік роботи автомобілів АТГ" передбачено, що відповідальність за достовірність і своєчасність записів у дорожніх листах несе призначена розпорядженням начальника підрозділу особа, відповідальна за роботу автотранспорту та спецтехніки.

Пунктом 2 указаного наказу призначено відповідальними за використання автотранспорта з покладенням на них обов'язків, визначених п. 1.1. цього наказу, начальників відділів та служб, серед яких ОСОБА_6 не визначено.

Проте суди на викладене уваги не звернули, в порушення ст. 213 ЦПК України не визначилися належним чином з колом осіб, відповідальних за достовірність записів у дорожніх листах водіїв, що має значення для справи.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 13 лютого 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 23 квітня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.