Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Крименерго" до ОСОБА_1 про відшкодування збитків,

У березні 2008 року відкрите акціонерне товариство "Крименерго" (далі – ВАТ "Крименерго") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування збитків.

Зазначало, що відповідачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 і він є споживачем електричної енергії на підставі договору від 4 листопада 2004 року.

31 березня 2005 року, під час перевірки дотримання Правил користування електричною енергією (1357-99-п) , представниками товариства було виявлено порушення ОСОБА_1 зазначених правил шляхом споживання електричної енергії поза приладом обліку.

Посилаючись на те, що у зв`язку з порушенням відповідачем Правил користування електричною енергією (1357-99-п) шляхом споживання електричної енергії поза приладом обліку, товариству було завдано збитків, просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ВАТ "Крименерго" 3 706 грн. 56 коп. на відшкодування збитків.

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 7 травня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 вересня 2008 року, позовні вимоги ВАТ "Крименерго" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 3 706 грн. 56 коп. збитків, завданих споживанням електричної енергії поза приладом обліку.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалені у справі судові рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ВАТ "Крименерго", суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1. допустив порушення Правил користування електричною енергією (1357-99-п) шляхом споживання її поза приладом обліку, чим завдав товариству збитків.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалені у справі судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Судом установлено, що ОСОБА_1. на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 і він є споживачем електричної енергії на підставі договору від 4 листопада 2004 року.

31 березня 2005 року, під час перевірки дотримання Правил користування електричною енергією (1357-99-п) , представниками товариства було виявлено споживання електричної енергії відповідачем поза приладом обліку шляхом накиду додаткового проводу перерізом 4 мм на лінії електропередач.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

За змістом пп. 48, 53 Правил користування електричною енергією для населення (1357-99-п) , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, споживач несе відповідальність згідно із законодавством за розкрадання електричної енергії у разі самовільного підключення до електромереж і споживання електричної енергії без приладів обліку. У разі виявлення представником енергопостачальника порушення правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається у енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження.

У разі відмови споживача від підпису в акті робиться позначка про відмову. Акт вважається дійсним, якщо його підписали три представники енергопостачальника.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, ОСОБА_1. зазначав, що він ніяких порушень Правил користування електричною енергією (1357-99-п) не допускав; з актом не погодився і його не підписував; акт складено з порушенням вимог законодавства, зокрема схема до акту була складена лише на його вимогу і підписана тільки однією особою; зазначені в акті порушення не відповідають дійсності, оскільки представниками позивача під час складення акту не було враховано, що шляхом накиду додаткового проводу на лінії електропередач і введення додаткового проводу до належної йому квартири за паралельною схемою до електромережі підключена сусідня квартира № 5а, таким чином викладені в акті обставини є припущеннями працівників позивача і об`єктивно не встановлені.

На порушення вимог ст. ст. 214, 215 ЦПК України суд першої інстанції на зазначені положення закону уваги не звернув; доводів відповідача належним чином не перевірив та не з`ясував чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги ВАТ "Крименерго".

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги; в ухвалі не зазначив конкретних обставин і фактів, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 7 травня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 вересня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.