Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення суми за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 8 грудня 2009 року,

У липні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, зазначаючи, що 23 вересня 2008 року між ним та відповідачем була досягнута домовленість про придбання будинку АДРЕСА_1, на виконання якої він передав ОСОБА_7 в якості завдатку 5 тис. доларів США, а 28 жовтня 2008 року – 2 тис. доларів США. Завдаток був переданий на прохання відповідача, якому були необхідні кошти для оформлення спадщини та послідуюче укладення договору купівлі-продажу будинку. У зв’язку з кризовими явищами виникли обставини, які змусили його, позивача, відмовитись від придбання будинку, про що він на початку листопада 2008 року повідомив відповідача та просив його повернути передані кошти на оформлення документів на будинок. Відповідач погодився на це, але повідомив, що гроші він витратив і поверне всю суму після продажу будинку. У травні 2009 року він нагадав відповідачу про досягнуту домовленість щодо повернення коштів, однак останній відповів відмовою. 26 травня 2009 року він надіслав відповідачу письмове попередження про повернення коштів, на яке відповіді не отримав. Крім того, станом на 23 листопада 2008 року, визначений термін укладення договору купівлі-продажу будинку, ОСОБА_7 не був його власником.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача кошти в розмірі 53 270 грн. і судові витрати.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 25 серпня 2009 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 кошти в розмірі 53 270 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 800 грн., судовий збір у розмірі 532 грн. 70 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 250 грн.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 8 грудня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права й просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із того, що передані відповідачу кошти на виконання домовленості про придбання будинку є авансом, тому у зв’язку із неукладенням договору купівлі-продажу будинку підлягають поверненню позивачу.

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_6, апеляційний суд виходив із того, що передані відповідачу кошти є завдатком і оскільки договір купівлі-продажу будинку не був укладений з вини позивача, то передані кошти поверненню не підлягають.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Судом встановлено, що 23 вересня 2008 року та 28 жовтня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договори про передачу завдатку, за умовами яких позивач передав відповідачу 5 тис. доларів США та 2 тис. доларів США на виконання домовленості про купівлю-продаж будинку АДРЕСА_1. Решту суми, а саме 45 тис. доларів США або еквівалент цієї суми в гривні, ОСОБА_6 зобов’язався передати власнику будинку ОСОБА_7 на протязі до 23 листопада 2008 року. Але як у цей строк, так і в подальшому договір купівлі-продажу будинку між сторонами укладено не було.

Згідно із ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов’язання може мати місце лише у випадку наявності зобов’язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами.

Оскільки договір купівлі-продажу будинку в установленому законом порядку між сторонами укладено не було, то передані ОСОБА_6 ОСОБА_7 суми в розмірі 7 тис. доларів США є авансом, а тому суд першої інстанції правильно стягнув ці кошти на користь позивача.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення районного суду – залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 8 грудня 2009 року скасувати, рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 25 серпня 2009 року залишити в силі .

Ухвала оскарженню не підлягає.