Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" про відшкодування моральної шкоди,

У квітні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" (далі – ВАТ "Павлоградвугілля") про відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що він перебував у трудових відносинах з ВАТ "Павлоградвугілля".

У 1983 році з ним стався нещасний випадок на виробництві, а пізніше він захворів на професійне захворювання.

Висновком МСЕК від 1 березня 2007 року йому встановлено 65 % втрати професійної працездатності, з яких 50% - первинно, і визнано інвалідом третьої групи.

Посилаючись на те, що втрата професійної працездатності сталася з вини відповідача, який не створив безпечних і нешкідливих умов праці, і що таким ушкодженням здоров`я йому завдано моральну шкоду, просив стягнути з ВАТ "Павлоградвугілля" на його користь 120 тис. грн. моральної шкоди.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 25 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ "Павлоградвугілля" на його користь 9 тис. грн. моральної шкоди.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2009 року рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 25 червня 2009 року змінено, зменшено розмір відшкодування моральної шкоди, стягнутої з ВАТ "Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_5, до 5 тис. грн.

У касаційній скарзі ВАТ "Павлоградвугілля" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з ВАТ "Павлоградвугілля".

У 1983 році з ним стався нещасний випадок на виробництві, а пізніше він захворів на професійне захворювання.

Висновком МСЕК від 1 березня 2007 року ОСОБА_5 встановлено 65 % втрати професійної працездатності первинно-повторно, з яких 50% - первинно, 15% - повторно.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України (322-08) ) забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

Установивши, що висновком МСЕК від 1 березня 2007 року ОСОБА_5 встановлено 50 % втрати професійної працездатності первинно за професійним захворюванням, яке спричинене внаслідок незабезпечення ВАТ "Павлоградвугілля" безпечних і нешкідливих умов праці, у зв`язку з чим позивачу було завдано моральну шкоду, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що завдана працівникові моральна шкода підлягає відшкодуванню роботодавцем, і обґрунтовано визначив розмір відшкодування такої шкоди.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов’язкового скасування судового рішення.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.