Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до Рахівського районного відділу Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Закарпатській області про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди,

У листопаді 2007 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Рахівського районного відділу Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Закарпатській області про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що він перебував у трудових відносинах з Рахівським районним відділом Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Закарпатській області й працював на посаді начальника караулу в професійній пожежній частині № 9 Рахівського районного відділу Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Закарпатській області.

8 вересня 2006 року його було звільнено з роботи з підстав, передбачених п.1 ст. 40 КЗпП України.

Посилаючись на те, що відповідач не провів з ним повного розрахунку при звільненні, просив стягнути з Рахівського районного відділу Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Закарпатській області на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та 3 тис. грн. завданої моральної шкоди.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 2 грудня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з Рахівського районного відділу Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Закарпатській області на користь ОСОБА_5 1 171 грн. 55 коп. заборгованості по заробітній платі, 34 475 грн. 32 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 4 березня 2009 року рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 2 грудня 2008 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, апеляційний суд виходив з того, що позивач про порушення свого права дізнався або повинен був дізнатися у вересні 2006 року, коли його було звільнено з роботи, до суду за захистом порушеного права звернувся у листопаді 2007 року, тобто з пропуском передбаченого законом строку звернення до суду за вирішенням трудових спорів і з клопотанням про поновлення пропущеного строку не звертався.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Судом установлено, що ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з Рахівським районним відділом Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Закарпатській області й працював на посаді начальника караулу в професійній пожежній частині № 9 Рахівського районного відділу Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Закарпатській області.

8 вересня 2006 року його було звільнено з роботи з підстав, передбачених п.1 ст. 40 КЗпП України.

При звільненні Рахівський районний відділ Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Закарпатській області не провів з ОСОБА_5 повного розрахунку, у зв`язку з відсутністю грошових коштів.

На підставі наказу начальника контрольно-ревізійного відділу в Рахівському районі Закарпатської області від 28 березня 2008 року було проведено перевірку дотримання законності та правильності нарахування, виплати зарплати та розрахункових коштів працівникам, яких було звільнено з роботи у зв`язку з реорганізацією професійної пожежної частини № 9 Рахівського районного відділу Головного управління Міністерства надзвичайних ситуацій України в Закарпатській області за період з 1 жовтня 2005 року до 1 грудня 2006 року, під час якої було встановлено, що ОСОБА_5 було недонараховано заробітну плату та розрахункові кошти в сумі 462 грн. 56 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України вказані положення закону залишив поза увагою; доводів ОСОБА_5 у достатньому обсязі не перевірив; належним чином не визначився з характером спірних правовідносин; не врахував, що позивачем заявлені вимоги щодо виплати належних йому при звільненні сум, які є розрахунком по заробітній платі, і необґрунтовано застосував до зазначених вимог строк, установлений ч. 1 ст. 233 КЗпП України.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 4 березня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.