Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Айова" про розірвання договору оренди земельної ділянки за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Айова" на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 1 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2010 року,

У січні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ТОВ "Айова" про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Зазначала, що 2 червня 2006 року нею та ТОВ "Айова" укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,6866 га строком на 10 років. Орендна плата встановлювалась у розмірі 1,5 % вартості земельної ділянки. Указувала, що відповідач порушує умови договору, розрахунок проводить із запізненням, індексацію орендної плати не проводить. Просила розірвати договір оренди, повернути їй земельну ділянку та стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 1 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2010 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 2 червня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Айова".

У касаційній скарзі ТОВ "Айова" просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,6866 га, що розташована на території Рогівської сільської ради Уманського району Черкаської області.

2 червня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Айова" укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років. Орендна плата передбачена в розмірі 1,5 % від вартості земельної ділянки, а саме 543 грн. 98 коп. (а. с. 6).

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що орендарем порушуються умови договору стосовно розміру орендної плати та відповідачем земельна ділянка не обробляється, що призвело до її забур’янення і є підставою для розірвання зазначеного договору.

В обґрунтування такого висновку суди посилалися на Указ Президента України № 725/2008 від 19 серпня 2008 року "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" (725/2008) , згідно з яким розмір орендної плати повинен становити не менше 3% від вартості земельної ділянки.

Однак з таким висновком не можна погодитись із таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Так, п. 1 Указу Президента України від 2 лютого 2002 року (у редакції Указу № 725 (725/2008) від 19 серпня 2008 року "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)") "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

Ухвалюючи рішення, суди не врахували, що виходячи з аналізу ст. 13 Закону України "Про оренду землі" та п. 1 Указу Президента України № 92 від 2 лютого 2002 року (92/2002) (у редакції Указу № 725 (725/2008) від 19 серпня 2008 року) останній має рекомендаційний характер і може бути підставою для зміни умов договору оренди, за яким сторони досягли домовленості під час його укладення, або для його розірвання згідно з нормою ст. 652 ЦК України – у зв’язку з істотною зміною обставин чи відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України.

Що стосується висновків суду про те, що підставою для розірвання договору є порушення ТОВ "Айова" пп. 15-17 договору щодо використання земельної ділянки за призначенням, що призвело до її забур’янення, то судами не встановлено, які саме земельні ділянки не оброблялися, чи належать ці земельні ділянки позивачам, чи є ці порушення істотними, наслідком яких є розірвання договору оренди.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що постановленні з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Айова" задовольнити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 1 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 лютого 2010 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.