розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Херсонського державного підприємства – біологічної фабрики, інституту ветеринарної медицини Української академії аграрних наук про усунення порушень власника патенту на винахід та стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2009 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 2 лютого 2010 року,

У серпні 2005 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути на його користь з Херсонського державного підприємства – біологічної фабрики, інституту ветеринарної медицини Української академії аграрних наук кошти в сумі 374 400 грн. – плату на підставі умов договору, укладеного 8 червня 1998 року про надання виключної ліцензії на використання винаходу, а саме "Вакцини живої проти Сибірки тварин із штаму К-79Z", стягнути з відповідача 167 955 грн. 60 коп., що складає 15 % від суми реалізації відповідачем зазначеної вакцини.

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 2 лютого 2010 року з мотивувальної частини рішення виключено посилання на застосування позовної давності. В решті – рішення районного суду залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 22 вересня 2009 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 2 лютого 2010 року залишити без змін.