Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом дитячого спеціалізованого санаторія ім. О.О. Боброва до ОСОБА_1, треті особи: Міністерство охорони здоров’я України, Алупкінська міська рада про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за касаційною скаргою дитячого спеціалізованого санаторія ім. О.О. Боброва на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 грудня 2008 року,

У жовтні 2006 року дитячий спеціалізований санаторій ім. О.О. Боброва звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що санаторій відповідно до Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії КМ № 0000030, виданого 7 квітня 1995 року на підставі рішення Алупкінської міської ради від 30 червня 1992 року, є законним землекористувачем земельної ділянки площею 11, 26 га.

У серпні 2006 року в результаті перевірки державною Азово-Чорноморською екологічною інспекцією при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України було виявлено, що відповідачка самовільно зайняла частину зазначеної земельної ділянки площею 0,6 га і побудувала на ній капітальні та некапітальні споруди, у зв’язку з чим ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності, проте остання у добровільному порядку земельну ділянку не звільняє.

Уточнивши під час розгляду справи позовні вимоги, дитячий спеціалізований санаторій ім. О.О. Боброва просив зобов’язати відповідачку звільнити самовільно зайняту нею земельну ділянку та привести її у придатний для використання за цільовим призначенням стан, шляхом знесення розташованих на ній споруд.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 червня 2008 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 грудня 2008 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі дитячий спеціалізований санаторій ім. О.О. Боброва просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення й відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з чим погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими й підстави для їх задоволення відсутні.

Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна.

Відповідно до вимог ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Згідно ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Статтею 212 ЗК України передбачено порядок і умови повернення самовільно зайнятих земельних ділянок.

Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 47-48 ЗК України землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей, належать до земель оздоровчого призначення. На таких землях забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що земельна ділянка, якою правомірно користується дитячий спеціалізований санаторій ім. О.О. Боброва, належить до земель оздоровчого призначення, а тому використання її або її частини під будівництво, яке здійснила відповідачка суперечить її цільовому призначенню, а також порушує права санаторія, як землекористувача.

Проте суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 212- 215 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув; доводів позивача належним чином не перевірив; не встановив та не зазначив у рішенні чи виділялась у встановленому законом порядку відповідачці спірна земельна ділянка й чи належить ця земельна ділянка до земель, якими користується позивач; належним чином не з’ясував на якій саме земельній ділянці ОСОБА_1 збудувала капітальні й некапітальні споруди, чи відноситься спірна земельна ділянка до земель оздоровчого призначення й чи суперечить таке будівництво цільовому призначенню землі; взагалі не вмотивував та не обґрунтував свого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, як такі, що постановленні з порушенням норм матеріального та процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу дитячого спеціалізованого санаторія ім. О.О. Боброва задовольнити.

Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 червня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15 грудня 2008 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.