Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення частки у майні за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 6 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 20 липня 2009 року,

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який у процесі розгляду справи доповнила, посилаючись на те, що їй на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 20 червня 2006 року, належить 5/6 частин АДРЕСА_1, інша 1/6 частина цього будинку належить ОСОБА_2 Між співвласниками не досягнута згода щодо порядку користування будинком.

Виділ у натурі 1/6 частини будинку технічно неможливий. Оскільки частка ОСОБА_2 у будинку є незначною і не може бути виділена в натурі, ОСОБА_1 просила припинити право власності ОСОБА_2 на 1/6 частину АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на цю 1/6 частину будинку, стягнувши з неї на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в сумі 55 146 грн. 33 коп. за припинення її частки в спільному майні

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 6 травня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 20 липня 2009 року, позов задоволено. Припинено право приватної власності ОСОБА_2 на 1/6 частину АДРЕСА_1. Перераховано ОСОБА_2 кошти в сумі 55 144 грн. 33 коп., що знаходились на депозитному рахунку територіального управління Державної судової адміністрації в Черкаській області в рахунок грошової компенсації за 1/6 частину будинку. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначені судові рішення й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що частка ОСОБА_2 у будинку є незначною, не може бути виділена в натурі, спільне володіння і користування будинком неможливе, припинення права ОСОБА_2 на частку в будинку не завдасть істотної шкоди її інтересам, оскільки вона має інше житло, а ОСОБА_1 сплачує 55 144 грн. 33 коп. компенсації вартості її частки для подальшого придбання нею житла.

З такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Із змісту зазначеної норми закону випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України випадку, але лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об’єкта, який є спільним майном.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 посилалася на те, що вона є інвалідом другої групи, іншого житла не має, тому припинення права на частку будинку завдасть істотної шкоди її інтересам та інтересам її сім’ї.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 214- 215 ЦПК України доводів відповідачки про відсутність у неї іншого житла належним чином не перевірив, в достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин та не звернув уваги на їх особливість – припинення права особи на частку жилого приміщення, а тому належним чином не вмотивував свого висновку про те, що припинення права ОСОБА_2 на частку в будинку не завдасть істотної шкоди її інтересам.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 6 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 20 липня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.