Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Жайворонок Т.Є.,

Мазурка В.А., Перепічая В.С., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного казначейства України про визнання звільнення неправомірним, зобов’язання відповідача змінити дату звільнення, стягнення заборгованості за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки, стягнення надбавки на утримання дітей непрацюючим пенсіонерам, стягнення моральної шкоди, зобов’язання внести зміни до трудової книжки за касаційними скаргами Державного казначейства України, ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 4 листопада 2008 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 13 травня 2009 року,

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив визнати його звільнення неправомірним відповідно до ч. 1 ст. 240-1 КЗпП України, зобов’язати відповідача змінити в трудовій книжці дату звільнення на дату постановлення рішення суду або на дату отримання трудової книжки, стягнути з Державного казначейства України заборгованість за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки у розмірі 67 369 грн. 44 коп., стягнути з Державного казначейства України на його користь надбавки на утримання дітей непрацюючим пенсіонерам у розмірі 2 055 грн., стягнути моральну шкоду в розмірі 10 тис. грн., зобов’язати Державне казначейство України внести зміни до його трудової книжки запис про призначення його з 1 січня 2006 року директором державного підприємства "Управління по експлуатації адміністративних будинків Головного управління Державного казначейства України" відповідно до штатного розкладу, посилаючись на те, що його звільнення з посади здійснено з порушенням норм трудового законодавства.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 4 листопада 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 567 грн. 72 грн. заборгованості по заробітній платі та 1 тис. грн. моральної шкоди, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням того ж суду від 16 січня 2009 року в частині вимог про зобов’язання внести зміни до трудової книжки відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 13 травня 2009 року рішення районного суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі та відмови у позові про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 559 грн. 18 грн. заборгованості у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності відповідно до лікарняного листа за період з 6 червня 2007 року по день звільнення, а також середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в розмірі 21 194 грн. 88 коп., всього 21 754 грн. 06 коп. У решті – рішення районного суду та додаткове рішення того ж суду залишено без змін.

У касаційних скаргах Державне казначейство України, ОСОБА_1 ставлять питання про скасування судових рішень, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції й частково задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача заборгованості по оплаті листка непрацездатності у період з 6 червня 2007 року до дня його звільнення в розмірі 559 грн. 18 коп. та середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки в сумі 21 194 грн. 88 коп., всього 21 754 грн. 06 коп.

За таких обставин колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України приходить до висновку про те, що рішення апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а наведені в скаргах доводи є необґрунтованими й правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги Державного казначейства України, ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 13 травня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.