Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Жайворонок Т.Є.,

Мазурка В.А., Перепічая В.С., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Мисівської сільської ради, третя особа – комунальне підприємство "Ленінське бюро технічної інвентаризації", про визнання права власності, виключення майна зі складу спадщини, визнання державного акта незаконним та його відміну за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 травня 2009 року,

У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з грудня 1987 року до 11 листопада 2005 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 13 серпня 1991 року за спільні кошти вони придбали жилий АДРЕСА_1, яке було зареєстровано на ім’я чоловіка. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Після його смерті спадкоємцями першої черги за законом є відповідачки: її з померлим спільна донька – ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_4 від першого шлюбу – ОСОБА_3 Позивачка вважає, що має право на 1/2 частину зазначеного будинку, оскільки це є спільним майном подружжя. 20 січня 2007 року на ім’я ОСОБА_4 був виданий державний акт про право власності на земельну ділянку під будівництво та обслуговування спірного будинку. Вважає, що цей акт є незаконним, оскільки він виданий на підставі рішення некомпетентного органа – виконавчого комітету Мисівської сільської ради, і вона має право на 1/2 частину цієї ділянки, оскільки вона виділялася для обслуговування жилого будинку. Крім того, ОСОБА_1 просила виключити зі складу спадкової маси, що відкрилася після смерті колишнього чоловіка, АДРЕСА_2, оскільки остання придбана за її кошти, отримані від продажу приватизованої квартири і є її особистою власністю.

Рішенням Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 5 березня 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 5 березня 2009 року вирішено питання про розподіл судових витрат та стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 1 471 грн. 50 коп. судового збору.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 травня 2009 року рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позову про визнання права на 1/2 частину спірного будинку з надвірними спорудами, виключення цієї частки будинку зі складу спадщини, визнання недійсним і скасування державного акта про право власності на земельну ділянку, виключення АДРЕСА_2 зі складу спадщини скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину АДРЕСА_1 і виключено цю частку зі складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 Визнано недійсним і скасовано державний акт про право власності на земельну ділянку, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 У задоволенні позовних вимог про виключення АДРЕСА_2 зі складу спадщини відмовлено. Додаткове рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 5 березня 2009 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 1 471 грн. 50 коп. судового збору скасовано. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в дохід держави по 126 грн. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 1 211 грн. 13 коп. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 240 грн. 74 коп. судового збору, по 15 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У решті – рішення районного суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину АДРЕСА_1 та стягнення з ОСОБА_3 судового збору в сумі 366 грн. 74 коп., мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У решті – рішення суду не оскаржується.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Визнаючи за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину АДРЕСА_1, апеляційний суд не врахував, що куплений у період шлюбу 30 вересня 1991 року будинок мав площу 28, 3 кв. м. (т. 1 а. с. 146-147). Проте реєстрація права власності на ім’я ОСОБА_4 відбулася 17 квітня 2007 року, після розірвання шлюбу, на підставі рішення №30 виконавчого комітету Мисівської сільської ради від 27 березня 2007 року, у якому вирішувалося питання про збільшення жилої та загальної площі будинку.

З цього рішення, висновку №20 від 12 березня 2007 року Ленінського відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства, акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом жилих будинків убачається, що загальна площа будинку після перепланування склала 76,9 кв. м, жила – 46. 6 кв. м, допоміжна – 30, 3 кв. м.

Однак суд у порушення ст. ст. 10, 221-214 ЦПК України (1618-15) цим обставинам не дав належної оцінки, не визначив характер спірних правовідносин.

За таких обставин рішення апеляційного суду в цій частині не можна вважати законним й обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, згідно з посвідченням №300622 від 5 вересня 2008 року ОСОБА_3 визнана особою, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, відноситься до 2 категорії потерпілих, і відповідно до п. 18) ч. 1 ст. 4 Декрету КМУ "Про державне мито" звільнена від сплати державного мита.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат цих норм чинного законодавства апеляційний суд не врахував, тому рішення цього суду в частині стягнення з ОСОБА_3 судового збору в сумі 366 грн. 74 коп. підлягає скасуванню і передачі справи в цій частині на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 6 травня 2009 року в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину АДРЕСА_1, стягнення з ОСОБА_3 судового збору в сумі 366 грн. 74 коп. скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.