Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: комунальне підприємство "Будинкова управа №3", виконавчий комітет Дрогобицької міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування жили м приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Львівської області від 9 квітня 2009 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Зазначав, що він із відповідачем у 1981 році, як працівники заводу одержали ліжко-місця у гуртожитку Дрогобицького долотного заводу, розташованого у АДРЕСА_1 У 2000 році статус гуртожитку для проживання одиноких було змінено на будинок для проживання малих сімей і передано на баланс комунального підприємства "Будинкова управа №3". Вони із ОСОБА_2 проживали у кімнаті площею 12,2 кв.м.

Посилаючись на те, що відповідач восени 2007 року звільнився з роботи, забрав свої власні речі з кімнати та переїхав проживати до батьків, ОСОБА_1 просив визнати його таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі ст. 71 ЖК України.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 січня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 9 квітня 2009 року зазначене рішення суду скасовано й ухвалено у справі нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Постановлено визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням – АДРЕСА_1

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 апеляційний суд виходив з того, що відповідач понад шість місяців не проживав у спірному приміщенні без поважних на то причин.

Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна.

Згідно ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Судом установлено, що ОСОБА_2 у березні 1980 року був прийнятий на Дрогобицький долотний завод учнем треміста і на період роботи йому було надано ліжко-місце у гуртожитку по АДРЕСА_1 Сторони проживали разом у кімнаті площею 12, 2 кв.м.

У вересні 2008 року гуртожиток переведено у статус будинку для проживання малих сімей і передано на баланс комунального підприємства "Будинкова управа №3".

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що він був відсутній у спірному приміщенні з поважних причин, оскільки доглядав хвору матір, яка проживає у іншій місцевості та потребує постійного догляду та піклування, що підтверджується відповідними довідками.

Апеляційний суд у порушення ст. ст. 303, 304, 316 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув; доводів ОСОБА_2 належним чином не перевірив; не встановив та не зазначив у рішення хто є власником АДРЕСА_1; не з’ясував правовий статус ОСОБА_1 й відповідно до цього не визначився за захистом якого порушеного права він звернувся до суду, чи є він належним позивачем по справі; взагалі не вмотивував свого висновку про наявність підстав для задоволення позову.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 9 квітня 2009 року скасувати.

Справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.