Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, колективного виробничо-торгівельного підприємства "Подоляни" про визнання рішення зборів засновників підприємства незаконними за касаційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 9 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 2 квітня 2009 року,

У вересні 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, зазначаючи, що 30 червня 2006 року відбулися збори засновників колективного виробничо-торгівельного підприємства "Подоляни" (далі – КВТП "Подоляни"), на яких були прийняті рішення, що суттєво впливають на подальшу фінансово-господарську діяльність підприємства, його структуру та на його права як засновника цього підприємства. Посилаючись на те, що для проведення зборів не було належного кворуму, позивач просив визнати прийняті на цих зборах рішення незаконними.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 9 листопада 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 2 квітня 2009 року, позов задоволено. Визнано рішення зборів засновників КВТП "Подоляни" від 30 червня 2006 року незаконними.

У касаційній скарзі ОСОБА_9 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов ОСОБА_6 ., суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що рішення зборів засновників КВТП "Подоляни" від 30 червня 2006 року є незаконними, оскільки відповідачі на цих зборах не мали переважної більшості голосів для прийняття рішень і збори відбулись у відсутності позивача, якого не було повідомлено про їх проведення як одного із засновників підприємства.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна.

Статтею 9 Закону України "Про підприємства в Україні" (який діяв на час створення КВТП "Подоляни") визначено, що підприємство діє на основі статуту, який затверджується власником (власниками) майна. У статуті підприємства визначаються власник та найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, його органи управління, порядок їх формування, компетенція та повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна підприємства, умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

За змістом ч. 1 ст. 14 Закону України "Про підприємства в Україні" управління підприємством здійснюється відповідно до статуту.

Згідно із положеннями ст. 8 Закону України "Про підприємництво" (який діяв на час створення КВТП "Подоляни") установчий договір це рішення власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 ГК України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Частиною 1 ст. 57 ГК України визначено, що установчими документами суб’єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб’єкта господарювання.

Згідно із ч. ч. 1, 2, 3 ст. 62 ГК України підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом (436-15) та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності). В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

Однак суд при вирішенні спору та визначенні кількості голосів відповідачів під час проведення зборів засновників підприємства указаних вимог закону не врахував і не з’ясував у достатньому обсязі питання, на підставі якого установчого документу здійснюється управління підприємством, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про те, що для визначення розміру статутного фонду підприємства необхідно керуватись його установчим договором.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, на зазначені порушення уваги не звернув.

За таких обставин визнати ухвалені судові рішення законними та обґрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Залежно від установленого під час нового розгляду справи суду необхідно з’ясувати, чи могла відсутність (або наявність) позивача істотно вплинути на прийняття рішень, які оскаржуються.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 9 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 2 квітня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.