Чи повинен приватний підприємець - платник єдиного податку
сплачувати податок за використання землі, якщо згідно із Законом
про землю орендна плата є різновидом податку за землю?
(М. Подлесецька, м. Горлівка)
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом
України ( 2768-14 ) (далі - Кодекс), згідно з яким всі землі
України поділяються відповідно до їх цільового призначення.
Земельні відносини належать до повноважень відповідної ради і,
зокрема, розпорядження землями. Зміна цільового призначення земель
провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого
самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у
власність або надання у користування, в тому числі в оренду (ст.
20 Кодексу).
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону
України від 03.07.92 р. N 2535-XII ( 2535-12 ) "Про плату за
землю" (зі змінами та доповненнями; далі - Закон N 2535-XII), який
визначає розміри та порядок плати за землю, а також
відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення
і справляння земельного податку.
Кодексом ( 2768-14 ) і Законом N 2535-XII ( 2535-12 )
встановлено, що використання землі в Україні є платним.
Згідно із Законом N 2535-XII ( 2535-12 ) (ст. 5) об'єктом
плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або
користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за
землю (платником) є власник землі і землекористувач, у тому числі
орендар, тобто безпосередньо ті юридичні або фізичні особи, яким
землю передано у власність або надано в користування, у тому числі
на умовах оренди.
Розділом третім Кодексу ( 2768-14 ) визначено умови
виникнення права власності на землю та права користування землею,
в тому числі права оренди земельної ділянки.
Право власності на земельну ділянку та право постійного
користування земельною ділянкою виникає після одержання її
власником або користувачем Державного акту, форму якого
затверджено Кабінетом Міністрів України.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення
договору оренди, який реєструється відповідно до закону.
Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують
земельний податок з дня виникнення права власності або права
користування земельною ділянкою. Громадяни, які одержали Державний
акт на право власності або постійного користування на земельні
ділянки, або оформили це право, але не одержали з якоїсь причини
Державний акт, сплачують земельний податок за ставками відповідно
до категорій земель, визначених у Державному акті.
Орендні відносини регулюються Законом України від 06.10.98 р.
N 161-XIV ( 161-14 ) "Про оренду землі" (далі - Закон N 161-XIV),
відповідно до якого орендодавцями землі в Україні можуть виступати
сільські, селищні, міські, районні ради і власники землі (ст. 5
Закону N 161-XIV).
Договір оренди землі - це угода сторін про взаємні
зобов'язання, визначені статтями 22 - 24 Закону N 161-XIV
( 161-14 ), відповідно до яких орендодавець за плату передає
орендарю у володіння і користування земельну ділянку для
господарського використання на обумовлений договором термін.
Орендна плата за землю - це платіж, внесений орендарем
орендодавцю за користування земельною ділянкою.
У випадку якщо орендодавцем виступає власник землі (власник
земельної частки (паю)), то орендар, уклавши при цьому договір на
оренду землі з власником, сплачує власнику орендну плату за землю,
а власник, у свою чергу, сплачує на рахунок відповідної ради, на
території якої знаходиться земельна ділянка, земельний податок,
крім випадків, коли земельні ділянки, земельні частки (паї)
передано в оренду платнику фіксованого сільськогосподарського
податку.
У випадку якщо орендодавцем землі виступає відповідна місцева
рада, орендар, уклавши з нею договір на оренду землі, самостійно
сплачує орендну плату за землю на рахунок відповідної ради, на
території якої знаходиться земельна ділянка. При цьому договір на
оренду землі є підставою для сплати орендної плати за землю.
Указом Президента України від 03.07.98 р. N 727/98 ( 727/98 )
"Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів
малого підприємництва" (в редакції Указу Президента України від
28.06.99 р. N 746/99 ( 764/99 ); далі - Указ N 727/98), яким
регулюється порядок застосування спрощеної системи оподаткування,
обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, визначено, що
суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є
платником плати (податку) за землю.
Враховуючи зазначене, а також те, що розмір, умови і терміни
внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у
договорі оренди між орендодавцем і орендарем, як визначено ст. 19
Закону N 2535-XII ( 2535-12 ) та ст. 19 Закону N 161-XIV
( 161-14 ), суб'єкти малого підприємництва, що перейшли на
спрощену систему оподаткування, не звільняються від орендної плати
за землю.
Крім того, відповідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів
України від 16.03.2000 р. N 507 ( 507-2000-п ) "Про роз'яснення
Указу Президента України від 3 липня 1998 р. N 727" суб'єкт малого
підприємництва, що перейшов на спрощену систему оподаткування і не
є платником плати (податку) за землю, тобто саме платником
земельного податку, звільняється від його сплати тільки за
земельні ділянки, які надано йому для здійснення підприємницької
діяльності.
Відповідь підготовлено за сприяння заступника начальника
Головного управління Зінаїди МОРОЗ.