Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Барсукової В.М., Охрімчук Л.І.,

Григор‘євої Л.І., Сеніна Ю.Л., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгострах", закритого акціонерного товариства "ПриватБанк" в особі Запорізького регіонального управління про виплату страхового відшкодування,

У листопаді 2007 року позивачка, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що 9 березня 2006 року отримала у закритому акціонерному товаристві "ПриватБанк" (далі – ЗАТ "ПриватБанк") кредит та придбала автомобіль ГАЗ 2705, який цього ж дня застрахувала у закритому акціонерному товаристві "Страхова компанія "Інгострах" (далі – ЗАТ "СК "Інгострах").

24 жовтня 2006 року застрахований автомобіль загорівся внаслідок самозаймання та став непридатним для використання. Вона звернулася до ЗАТ "СК "Інгострах" із заявою про виплату страхового відшкодування, однак гроші до цього часу не отримала.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1. просила стягнути із ЗАТ "СК "Інгострах" страхове відшкодування (з урахуванням франшизи) та пеню за прострочення платежу. Також просила зобов’язати ЗАТ "ПриватБанк" повернути пошкоджений автомобіль.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 грудня 2008 року позов задоволено. Стягнуто із ЗАТ "СК "Інгострах" на користь ОСОБА_1 61 826 грн. страхового відшкодування та 3 936 грн. пені за несвоєчасну виплату страхового відшкодування. Зобов’язано ЗАТ "ПриватБанк" в особі Запорізького регіонального управління повернути ОСОБА_1. пошкоджений автомобіль, який передано на зберігання згідно з актом приймання автомобіля від 13 червня 2007 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2010 року зазначене судове рішення скасовано та у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Районний суд, задовольняючи позов, виходив із того, що випадок, який стався з автомобілем позивачки, є страховим, а тому ЗАТ "СК "Інгострах", не виплативши страхове відшкодування, не виконала умов договору страхування, порушила вимоги Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) .

Апеляційний суд, скасовуючи рішення та відмовляючи у позові, посилався на те, що відповідно до договору страхування, укладеному між ОСОБА_1. та ЗАТ "СК "Інгострах", вигодонабувачем є ЗАТ "ПриватБанк". Оскільки позивачка мала заборгованість перед ЗАТ "ПриватБанк" за кредитним договором, то сума за договором страхування, у разі доведеності, повинна бути стягнута на користь ЗАТ "ПриватБанк", однак позивачка просила стягнути страхове відшкодування на свою користь.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Судом установлено, що 9 березня 2006 року ОСОБА_1. отримала у ЗАТ "ПриватБанк" кредит, цього ж дня придбала автомобіль ГАЗ 2705 та застрахувала його у ЗАТ "СК "Інгострах" (а.с. 16). 24 жовтня 2006 року застрахований автомобіль загорівся внаслідок самозаймання та став непридатним для використання.

Відповідно до ч. 12 ст. 16 Закону України "Про страхувуання" (далі – Закон) договір страхування – це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Тобто сторонами договору страхування є страховик і страхувальник – у даному випадку ЗАТ "СК "Інгострах" та ОСОБА_1.

Згідно з п. 4.2 договору страхування страховик у разі настання страхового випадку зобов’язується здійснити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачеві, яким є ЗАТ "ПриватБанк".

Частиною 1 ст. 20 Закону передбачені обов’язки страховика, зокрема щодо виплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку.

Апеляційний суд, відмовляючи у позові, у порушення вимог ст. 316 ЦПК України не взяв до уваги положення указаної норми матеріального закону, не звернув уваги на те, що сторонами договору страхування є ЗАТ "СК "Інгострах" та ОСОБА_1., не перевірив доводи позивачки про те, що автомобіль був переданий до ЗАТ "ПриватБанк" та проданий останнім, що кредитний договір було достроково розірвано та за рішенням суду ЗАТ "ПриватБанк" отримало всю суму непогашеного кредиту, а тому заявляти вимоги до ЗАТ "СК "Інгострах" не буде.

Крім того, апеляційним судом у рішенні зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1. не відповідають вимогам договору страхування. Проте, в порушення вимог ст. 316 ЦПК України обґрунтування такого висновку відсутнє.

З урахуванням наведеного рішення суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Запорізької області від 25 лютого 2010 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.