Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві 14 червня 2010 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області про визнання рішення незаконним, визнання особи такою, що втратила право на квартиру, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа – Стрийська міська рада Львівської області, про виселення, вселення й зобов’язання не чинити перешкод у користуванні квартирою за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 вересня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 січня 2010 року,

У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що в грудні 2006 року загинула його дочка, ОСОБА_3, яка була наймачем АДРЕСА_1. У цій квартирі також зареєстрований чоловік ОСОБА_3 – ОСОБА_2

Вважаючи, що останній більше року, а саме з квітня 2005 року, проживає за іншою адресою та в спірній квартирі не проживає без поважних причин, а він у квітні 2006 року вселився у спірну квартиру як член сім'ї наймача, проживав у ній разом зі своєю дочкою та вів з останньою спільне господарство, позивач просив визнати за ним право користування спірним жилим приміщенням; визнати незаконним рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 18 грудня 2006 року, яким надано дозвіл начальнику комунального підприємства "Мрія" переукласти з ОСОБА_2 договір найму квартири; визнати відповідача таким, що втратив право користування зазначеним жилим приміщенням.

ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов, зазначаючи, що ОСОБА_1 незаконно вселився у спірну квартиру й чинить йому перешкоди в користуванні вказаним жилим приміщенням.

Посилаючись на ст. ст. 30, 33 Конституції України, ч. 4 ст. 311 ЦК України, ст. ст. 64, 109, 116 ЖК України, ОСОБА_2 просив виселити ОСОБА_1 із зазначеної квартири, вселити його до неї, зобов’язати останнього не чинити йому перешкод у користуванні вказаним жилим приміщенням.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 вересня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 11 січня 2010 року, позов ОСОБА_1 задоволено, ухвалено визнати рішення виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області від 18 грудня 2006 року незаконним; визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування АДРЕСА_1; визнати за ОСОБА_1 право користування вказаним жилим приміщенням. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування судових рішень й ухвалення нового рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 вересня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 11 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.