Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу,

У лютому 1999 року позивачка, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що 30 січня 1999 року позичила відповідачці 4 тис. доларів США, що підтверджується розпискою. Відповідачка зобов’язувалася повернути гроші, однак не повернула.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просила стягнути з ОСОБА_5 42 453 грн. боргу з урахуванням 3% річних.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 грудня 2009 року, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 42 241 грн. боргу.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_5 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19 жовтня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 24 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.