Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

У квітні 2008 року позивачка, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що з 11 квітня 2007 року працювала у відповідача на посаді виконавчого директора виконавчої дирекції з корпоративних ризиків у порядку переведення з Фонду державного майна України.

18 січня 2008 року її було попереджено про наступне звільнення у зв’язку зі змінами у структурі, штатному розписі та скороченням посади.

Наказом від 17 березня 2008 року № 210-к її було звільнено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату працівників.

Вважаючи, що її звільнено із порушенням норм законодавства, що регулює трудові правовідносини, ОСОБА_1 просила поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду, завдану незаконним звільненням.

Крім того, ОСОБА_1 просила скасувати п. 1.5 наказу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від 18 січня 2008 року № 46 "Про зміни організаційної структури", яким виключено з організаційної структури підприємства дирекцію з корпоративних ризиків та скорочено посаду виконавчого директора.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 лютого 2009 року позов задоволено частково. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади виконавчого директора виконавчої дирекції з корпоративних ризиків. Скасовано п. 1.5 наказу від 18 січня 2008 року № 46. Поновлено ОСОБА_1 на посаді виконавчого директора виконавчої дирекції з корпоративних ризиків. Стягнуто з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь ОСОБА_1 55 051 грн. 29 коп. У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 2 березня 2010 року зазначене судове рішення скасовано та у позові відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 2 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.