розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" про розірвання договору грошового вкладу та повернення вкладу і відсотків та за позовом відкритого акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору грошового вкладу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 31 березня 2010 року,

ОСОБА_1. звернулася до суду із позовом до відкритого акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" (далі – ВАТ "Райффайзен банк Аваль") про дострокове розірвання договору на Універсальний вклад №20/02-02/29 від 29 червня 2007 року, повернення вкладу і відсотків, посилаючись на те, що 29 червня 2007 року між нею та ВАТ "Райффайзен банк Аваль" було укладено зазначений договір. на підставі якого вона передала банку 40 тис. дол. США терміном на 12 місяців під 25% річних. У зв`язку з цим на її ім`я було відкрито рахунок НОМЕР_1, що підтверджується договором та прибутковим валютним ордером № 5 від 27 червня 2007 року.

27 серпня 2007 року вкладний рахунок нею було поповнено на 8 тис. дол. США, що підтверджується прибутковим валютним ордером № 6 від 27 червня 2007 року.

У 2009 році ОСОБА_1. звернулася до банку з письмовою заявою про дострокове розірвання договору та повернення вкладу, однак їй було відмовлено, оскільки в банку відсутній грошовий вклад на її ім`я.

ОСОБА_1. просила позовні вимоги задовольнити.

ВАТ "Райффайзен банк Аваль" звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1., ОСОБА_2. про визнання недійсним договору грошового вкладу, посилаючись на те, що кошти від ОСОБА_1. до каси банку не надходили, договір не відповідає типовій формі договору, оскільки не пройшов погодження, як того вимагає Положення про порядок укладання, обміну, зберігання договорів за банківської та господарської діяльності, просив позов задовольнити.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 31 березня 2010 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. ставить питання про скасування судових рішень в частині відмови у задоволенні її позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення її позову.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути лише неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 17 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 31 березня 2010 року залишити без зміни.