Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Перепічая В.С.,

Прокопчука Ю.В.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до підприємства з іноземною інвестицією товариства з обмеженою відповідальністю "Гедеон Ріхтер Укрфарм" про визнання відмови у прийнятті документів незаконною та стягнення коштів за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Київської області від 9 грудня 2009 року,

У червні 2009 року ОСОБА_1. звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що він працював у відповідача з січня 1998 року до лютого 2008 року. Протягом усього часу роботи йому не надавалася щорічна додаткова відпустка тривалістю 7 календарних днів за роботу із шкідливими умовами праці, не проводилася доплата як особі, що працює на території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі – Закон) та не виплачувалася щомісячна грошова допомога в розмірі 30% мінімальної заробітної плати, передбачена ч. 1 ст. 37 вказаного Закону. Він неодноразово звертався до відповідача з приводу порушення вказаних прав, однак у прийнятті документів з цього питання йому було відмовлено. Уточнивши під час судового розгляду позовні вимоги, просив визнати незаконними дії відповідача щодо відмови у прийнятті документів та невиплати передбачених законом коштів, стягнути на його користь з відповідача: компенсацію за невикористану додаткову відпустку за період з 2001 року до 2008 року з розрахунку 6 календарних днів додаткової відпустки за кожний рік в розмірі 1 637 грн. 37 коп.; кошти, невиплачені з вини роботодавця відповідно до ст. 39 Закону в розмірі 24 268 грн.; допомогу, передбачену ст. 37 Закону в розмірі 7 280 грн. 40 коп. та 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У процесі розгляду справи, позивач відмовився від позовних вимог у частині стягнення компенсації за невикористану додаткову відпустку, відмова у цій частині вимог прийнята судом.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 1 вересня 2009 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 28 104 грн. 10 коп. на відшкодування належних йому доплат та компенсацій та судовий збір в розмірі 281 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 9 грудня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. ставиться питання про скасування рішення апеляційного суду з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 9 грудня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.